Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №906/759/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 906/759/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"на рішеннягосподарського суду Житомирської області від 20.10.2016та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2016у справі№ 906/759/16 господарського суду Житомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Майданівський деревопереробний комбінат"доПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"про стягнення коштів,за участю представників: від позивачаДідківська Н.М.від відповідачаПриведьон В.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Майданівський деревопереробний комбінат" (далі - ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат") звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (далі - ПАТ "ЕК "Житомиробленерго"), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.09.2016, про стягнення з відповідача збитків у розмірі 27 594,25 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.10.2016 у справі № 906/759/16 (суддя Давидюк В.К.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" на користь ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" 27 594,25 грн. збитків та 1 378,00 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 (колегія суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.) рішення господарського суду Житомирської області від 20.10.2016 у справі № 906/759/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Житомирської області від 20.10.2016 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 906/759/16, ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.02.2017 о 11 год. 55 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ЕК "Житомиробленерго", який надійшов до Вищого господарського суду України 23.02.2017, ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.09.2015 між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (Постачальник) та ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1312 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно розділу 2 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Розділом 11 Договору сторони зазначили інформацію про місцезнаходження, код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер позивача - платника податку на додану вартість.

На виконання умов Договору ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" за період з вересня 2015 по квітень 2016 перерахувало на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" за спожиту активну та реактивну електричну енергію 262 726,64 грн., в тому числі ПДВ 43 814,76 грн., згідно відповідних платіжних доручень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" послалося на те, що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" у порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не оформило податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавило позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 27 594,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, у порушення ст. 201 ПК України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позбавив позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту за період вересень 2015 - січень 2016 у сумі 27 594,25 грн., тобто, позивач, поніс втрати (збитки) у вигляді не отриманого податкового кредиту (ст. 198 ПК України) або бюджетного відшкодування (ст. 200 ПК України) і такі збитки виникли внаслідок бездіяльності відповідача щодо виконання вимог ПК України.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з абз. 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній з вересня по грудень 2015) у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до абз. 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на січень 2016) у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку); в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу; г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що порушення відповідачем порядку оформлення та реєстрації накладних, не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту.

Тобто, законом визначений конкретний механізм захисту прав покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, реалізація якого виключала б необхідність визначення останнім спірної суми як збитків.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання включення позивачем спірної суми до податкового кредиту та подання позивачем скарг на постачальника.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).