ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 904/4858/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.16у справі№904/4858/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення суми за участю представників від:позивачаДубовика О.М. (дов. від 03.01.17),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 8 808,31 грн. за невиконання відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплоенергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання постачання та пару від 01.10.08 №6190.
Справа розглядалася не одноразово. За результатом останнього судового перегляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.16 у справі №904/4858/15 (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) позов задоволено повністю. Судові акти мотивовані тим, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Втім відповідач здійснив самовільний демонтаж опалювальних приборів, а позивач згоду на розірвання договору не давав.
Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої доводи скаржник обґрунтовує не взяттям до уваги судом апеляційної інстанції того, що відповідач не є боржником та не має ніяких зобов'язань перед позивачем у період з 02.10.12 по 06.04.13, а тому апеляційною інстанцією не вірно застосовані положення ст.612 ЦК України та помилково зроблений висновок про продовження договірних відносин між позивачем та відповідачем після 02.10.12 та наявність правових підстав для нарахування боргу і штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, скаржник вважає, що судами не вірно зроблений висновок, що п.6.1 договору передбачає лише можливість розірвання договору у разі повідомлення про це однією зі сторін за один місяць та необхідність надання згоди іншою стороною про розірвання договору.
Позивач надав відзив, в якому просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.08 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір на відпуск теплоенергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару №6190 (ас.7-9).
Пунктом 1.3. договору, постачальник відпускає споживачу теплоенергію на об'єкти, вказані у таблиці №2 у відповідності зі встановленим планом теплоспоживання з 01.10.08 по 01.10.09, а оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору. Об'єктом теплоспоживання є аптека за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до п.2.1. договору, облік споживання теплоенергії проводиться згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутністю.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата за відпущену теплоенергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно у грошовій формі та іншими формами розрахунку за узгодженням сторін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплоенергії споживачу.
Споживач здійснює передплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у строк до 20 числа кожного місяця (п.3.4. договору).
Відповідно до п.6.1. договір діє з 01.10.08 по 01.10.09 та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку не подано заяву однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляду. За заявою однієї із сторін про розірвання договору за один місяць та відсутності заборгованості "Споживача" договір може бути розірваним.
На виконання умов договору позивач відпускав відповідачу теплоенергію протягом 01.11.12 по 06.04.13.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рахунків-фактур за вказаний період відповідачем спожито теплоенергії на загальну суму 4 932,42 грн. з ПДВ (а.с.13-18).
Вказані рахунки-фактури направлялися позивачем на адресу місця проживання відповідача (50015, АДРЕСА_1), але останнім не отримувалися, про що на конверті є відмітки: "відмова від отримання" та "закінчення строку зберігання" (а.с.88-93).
Станом на час розгляду справи судами обох попередніх інстанцій встановлено, що відповідач доказів оплати теплоенергії не надав, а тому сума боргу перед позивачем за надані та не сплачені послуги склала 4 932,42 грн.
На підставі ст.625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу 3% річних на суму 330,10 грн. за період з 15.12.12- 12.05.15 та суму інфляційних на суму 3 545,79 грн. за період січень 2013-квітень 2015.
Сума основної заборгованості разом зі штрафними (фінансовими) санкціями склала 8 808,31 грн., що і стало предметом розгляду даної справи.
Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.12 ФО-П ОСОБА_4 направив на адресу КП "Криворіжтепломережа" скаргу-претензію б/н, відповідно до якої наполягав на розірванні договору через неналежне та неякісне надання послуг за договором від 01.10.08 №6190, а також на перерахунок платежів за зайво нараховані платежі (неіснуюче опалення приміщень, що відповідає санітарним нормам) (а.с 64).
Листом від 30.08.12 за вих.№2730/13 позивач надав відповідь на претензію від 17.07.12, якою повідомив про неможливість відключення від системи централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача розташованого за адресою: АДРЕСА_2 яке приєднане до централізованої системи опалення багатоквартирного будинку (а.с.8-79). При цьому повідомлено про частковий перерахунок постачальником розміру плати за теплопостачання у приміщенні за вказаною адресою, згідно актів-претензій від 03.02.12, 24.02.12 та 30.03.12 відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення у разі ненадання їх або надання не у повному обсязі, зниження якості, який затверджено Постановою КМУ від 17.02.10 №151. Відповідача попереджено, що подальший перерахунок розміру плати за надані послуги теплопостачання можливий лише при наявності двосторонніх актів із вказівкою факторів, які спричинили неякісне теплопостачання з вини постачальника.
23.10.12 відповідач направив на адресу позивача скаргу-претензію №8, якою повідомив останнього про здійснення 12.10.12 під контролем майстра дільниці ЖКП 31 демонтажу внутрішньої системи опалення. Оплату за теплоенергію з початку опалювального періоду просив не нараховувати та зазначити час явки у договірний відділ для закриття договору.
Листом від 07.11.12 за вих.№2130/13 позивач надав відповідь на зазначену скаргу №8, повідомивши, що у результаті обстеження системи теплозабезпечення нежитлового приміщення по вказаній адресі, виявлено самовільний демонтаж опалювальних засобів типу М-140, що не дозволяє визначити якість теплозабезпечення приміщення, а тому нарахування за спожиту теплоенергію буде здійснюватися у повному обсязі, згідно умов діючого договору (а.с.81).
Відповідачу рекомендовано відновити систему центрального опалення у приміщенні, після чого обов'язковим є виклик представника теплотехнічної інспекції для складання акту.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу за теплопостачання та штрафних (фінансових) санкцій за неналежне виконання умов договору поставки.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.
Сервіси для юристів