Постанова ВГСУ від 28.01.2016 року у справі №910/28113/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року Справа № 910/28113/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 рокуу справі№ 910/28113/14господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс"простягнення 91 800, 00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Рудь А.В дов. б/н від 10.07.2015 року,- відповідача:Пригородова І.М. дов. № ВС-009/2015 від 15.01.2015 року, Вегер А.А. дов. б/н від 20.04.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газнафтасервіс" (далі за текстом - ТОВ "Газнафтасервіс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" (далі за текстом - ТОВ "Нафтогазтехносервіс") про стягнення 91 800, 00 грн., з яких: 90 000, 00 грн. основана заборгованість та 1 800,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/28113/14 позовні вимоги ТОВ "Газнафтасервіс" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Нафтогазтехносервіс" на користь ТОВ "Газнафтасервіс" попередню оплату у сумі 90 000, 00 грн., у решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Нафтогазтехносервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 910/28113/14 апеляційну скаргу ТОВ "Нафтогазтехносервіс" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/28113/14 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Нафтогазтехносервіс" до Державного бюджету витрат по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 1 791, 18 грн. та стягнення з ТОВ "Газнафтасервіс" до Державного бюджету витрат по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 35, 82 грн. Викладено у вказаній частині рішення в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Газнафтасервіс" до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 1 827, 00 грн."

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Нафтогазтехносервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 910/28113/14, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 180, 190 Господарського кодексу України, ст. ст. 204, 525, 628, 664, 669, 673, 691, 712 Цивільного кодексу України, 4, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 18.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехносервіс" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2014 року ТОВ "Газнафтасервіс" (покупець) та ТОВ "Нафтогазтехносервіс" (постачальник) уклали договір постачання обладнання № ДП-001/2014, згідно п. п. 1.1., 1.2., 1.3. якого постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Найменування, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за групами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладенням цього договору і після укладення сторонами є невід'ємним додатком до цього договору. Кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, встановлюється в одиницях вимірювання та/або у грошовому виразі. Загальна кількість товару вказується у специфікації.

Положеннями п. п. 2.1., 2.2. вказаного Договору сторони погодили, що поставка товарів здійснюється на умовах, що оговорені в специфікації. Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором. В залежності від місця та умов поставки - склад постачальника, або інше місце, визначене сторонами.

Відповідно до специфікації № 2 До договору постачальник повинен поставити покупцю - складові системи управління збудження генератора, загальною вартістю - 90 000, 00 грн., умови постачання - Інкотермс 2000, м. Запоріжжя.

Згідно п. п. 3.1., 4.1. Договору постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати. Якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати стандартам/технічним умовам та підтверджуватись сертифікатом якості (протоколом приймально-здавальних випробувань). Упаковка та маркування товару повинні відповідати стандартам, прийнятим для упаковки товару такого типу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що згідно платіжного доручення № 8 від 06.02.2014 року позивач, на виконання умов договору поставки, здійснив передоплату відповідачу у розмірі 90 000, 00 грн., призначення платежу - оплата за системи збудження генератора , згідно рахунку № 2 від 05.02.2014 року.

Як досліджено судами попередніх інстанцій листами від 05.08.2014 року та від 12.09.2014 року позивач запропонував відповідачу здійснити передачу обладнання 11.08.2014 року та 23.09.2014 року відповідно, за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, вул. Цибаня, 143 (ремонтна база ТОВ "Газнафтасервіс"), тобто, запропонував змінити місце поставки обладнання на умовах, визначених в специфікації.

19.09.2014 року, у відповідь на вказаний лист, ТОВ "Нафтогазтехносервіс" листом № 116/2014 запропонувало здійснити доставку складових системи управління збудження генератора у кількості 1 шт. на вказану позивачем адресу службою кур'єрської доставки вантажів "Нова пошта", за умови оплати послуг доставки та повернення документів позивачем, однак, позивач, від поставки обладнання кур'єрською поштою, відмовився (лист № 58/10-14К від 01.10.2014 р.).

Судами встановлено, що листами від 16.10.2014 року та 27.10.2014 року відповідач запропонував ТОВ "Газнафтасервіс" направити свого представника на склад ТОВ "Нафтогазтехносервіс", що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 52А, для отримання обладнання за договором поставки.

Позивач погодився прийняти обладнання та попередив відповідача про направлення свого представника для отримання обладнання 20.11.2014 року о 14:00 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 52А., що підтверджено листом від 13.11.2014 року № 06-11/14К.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2014 року в ході прийняття та перевірки представником ТОВ "Газнафтасервіс" обладнання за якістю, кількістю, комплектацією, було виявлено, що поставлене обладнання не відповідає умовам договору № ДП-001/2014 від 03.02.2014 року, за кількістю та комплектацією, та представляє з себе лише одну з частин системи управління збудження генератора, а саме - контролер Х20СР0291, а не всі складові системи управління збудження генератора, як це передбачено договором поставки.

Як встановлено судами, вищезазначені обставини були зафіксовані в акті про відмову від прийняття товару покупцем, що був складений представником останнього відповідно до п. 4.2. Договору в присутності представника ТОВ "Нафтогазтехносервіс", від підписання якого той відмовився.

26.11.2014 року, у зв'язку з відмовою у прийнятті вказаного обладнання, ТОВ "Газнафтасервіс" звернулося до відповідача з вимогою № 13-11/14К повернути попередню оплату за обладнання, передбачену договором поставки у сумі 90 000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.