ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року Справа № 904/3134/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого,
Коробенка Г.П.,
Куровського С.В. -доповідача,
за участю прндставників сторін:
ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (дов. від 12.04.2013),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013у справі№ 904/3134/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"простягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2013 року позивач - Фізична особа - підприємець (далі ФОП) ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення боргу в сумі 47 565,25 грн., 3% річних у сумі 260,88 грн., пеню у сумі 1304,38 грн. Позов мотивований тим, що відповідачем самостійно з його рахунку на користь ТОВ "Ед Юкейшн" перераховано 46000,00 грн., які, в порушення вимог ст. 1073 ЦК України, на письмову вимогу позивача відповідачем в добровільному порядку не повернуті.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 (суддя Коваленко О.О) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ФОП ОСОБА_4 основна заборгованість у сумі 46 000 грн. та судовий збір у сумі 1 720 грн.50 коп., в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, Павловський П.П., Кузнецов В.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.06.2011 між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" (далі Банк) укладено договір № 113021 банківського рахунку на комплексне обслуговування відповідачем позивача.
29.06.2011 сторони також уклали договір про відкриття поточного рахунку з карткою примірника підписів та печатки.
06.02.2013, близько 17 год. 30 хв. працівник Банку відповідача по телефону повідомив позивача, що з його рахунку, згідно платіжних доручень № 298 від 06.02.2013 на суму 20 000,00 грн., № 299 від 06.02.2013 на суму 19 000,00 грн. та № 300 від 06.02.2013 на суму 7 000,00 грн. списано 46 000,00 грн., які в подальшому Банком перераховано на користь ТОВ "Ед Юкейшн". З даною банківською операцією позивач не погодився, просив відповідача заблокувати рахунок і повернути перераховані кошти.
Оскільки відповідач кошти у сумі 46 000,00 грн. позивачу не повернув, позивач 07.02.2013 звернувся до відділення Банку відповідача та до його служби безпеки з письмовою заявою про розслідування безпідставного, на його погляд, списання 46 000,00 грн. та повернення цих коштів на рахунок ФОП ОСОБА_4
Однак, в листі від 13.03.2013 Банк повідомив ФОП ОСОБА_4, що не має змоги виконати його вимоги, посилаючись на Умови і правила надання банківських послуг.
Наведене стало приводом для звернення позивача до суду про стягнення 46 000,00 грн. безпідставно списаних грошових коштів, які позивач визначив як боргове зобов'язання, 1 304,38 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 260,88 грн. - 3% річних.
Заперечуючи проти позову, ПАТ "ПриватБанк" зазначає, що списання коштів позивача відбувалося за платіжними дорученнями, засвідченими електронним цифровим підписом, а тому підстави для застосування ст. 1073 ЦК України відсутні.
Місцевий господарський суд, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 46 000 грн. основної заборгованості, виходив з того, що факт безпідставного списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 46 000,00 грн. повністю підтверджується матеріалами справи, а саме оригіналами документів, наданими позивачем, факт списання вказаних коштів з рахунку позивача по суті не заперечується відповідачем.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, переглянув рішення суду першої інстанції та дійшов висновку про відсутність документального підтвердження наявності правових підстав для застосування до відповідача положень ст.ст. 22, 224, 1074 ЦК України, оскільки позивачем в обґрунтування позовних вимог жодних доказів на підтвердження фіктивності платіжних документів не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Сервіси для юристів