ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року Справа № 5019/418/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівВасищака І.М., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача-не з'явились, відповідача-1 відповідача-2 третьої особи прокуратури-Новак А.О., Боротюк О.О., -не з'явились, -не з'явились, -Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2013у справі№5019/418/12 за позовомРівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Тищицької сільської радидо (третя особа1.ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп"; 2.Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" - Державна екологічна інспекція в Рівненській області)про відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою деревВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.07.2013 (суддя Гудзенко Я.О.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 (судді: Олексюк Г.Є., Розізнана І.В., Гудак А.В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про стягнення з ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Рівненської обласної ради та Тищицької сільської ради збитки в сумі 112636,55 грн., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Рівненській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами "Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій".
ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.1166 ЦК України, ст.ст.19,64,86,105,107 Лісового кодексу України, ч.ч.1,4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.84 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції тих обставин, що на час проведення перевірки постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій виявлено незаконну рубку дерев, є СВСК "Агроліс", а не ДП "СЛАП "Березнівський держспецлісгосп", тому і обов'язки по забезпеченню охорони та захисту лісових насаджень покладено на відповідача-2. Крім того, на думку заявника, під час прийняття рішення по даній справі апеляційний суд не вирішив питання стосовно відповідача-2.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача-1 та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про стягнення збитків з відповідача-1, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що відповідно до ст.19 Лісового кодексу України обов'язки зі забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів.
Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Рівненській області №0306-4059 від 25.10.2013, земельна ділянка площею 127га на території Тишицької сільської ради Березнівського району (лісовий квартал №6) обліковується за спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Агроліс" (а.с.212 т.2).
Як вбачається з письмових пояснень Тишицької сільської ради №815 від 01.11.2013 (а.с.214 т.2), постійним лісокористувачем кварталу №6 є Березнівський СВСК "Агроліс", а використовує дані земельні ділянки лісового фонду Березнівський СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" (а.с.214 т.2).
У відповідності з п.п.2.1,2.2.3 Статуту ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №656 від 02.11.2004, підприємство створене з метою організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді. Основними напрямками діяльності підприємства є: охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок (а.с.33-36 том 1)
Розпорядженням голови Березнівської районної державної адміністрації №159 від 26.03.2007 надано дозвіл ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" на виготовлення проекту землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства загальною площею 4897,0611га за рахунок земель СВСК "Агроліс".
З метою реалізації покладених на ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" завдань та на виконання п.3 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" виготовлено матеріали лісовпорядкування та Проект організації та розвитку лісового господарства, які є підставою для ведення лісового господарства.
Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області №1542 від 10.09.2012 ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" набув право користування лісом, однак, при цьому, СВСК "Агроліс" залишився постійним землекористувачем, який не має можливості проводити лісове господарство, оскільки не набув права користуватися лісами відповідно до Лісового кодексу України (т.2, а.с.97-100).
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.1,5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України відповідач-1 має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу-1 території.
ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів (в т.ч. в кварталі 6, де виявлено незаконну порубку дерев), що згідно статуту відповідача-1 є його безпосереднім обов'язком.
Правовою підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
В даному випадку ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не забезпечив охорону і збереження лісового фонду, допущено самовільну рубку лісів, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.
Апеляційна інстанція не погодилася з твердженнями прокурора та представника ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог у разі невстановлення вини працівників відповідача-1 у вчиненні зазначених в акті незаконних порубок дерев та відсутності складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскльки відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а, відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
Крім того, доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а, відтак, на час вирішення спору він є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем-1 (ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп") за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір шкоди, визначеної в розрахунках, не заперечується, контррозрахунок шкоди не поданий.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення, здійснений відповідно до положень постанови КМ України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", є вірним і обґрунтованим.
Проте, колегія не може погодитися з передчасним висновком апеляційного суду про покладання відповідальності за завдану шкоду на відповідача-1 з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Згідно з п.5 ст.64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
В свою чергу, згідно з п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Таким чином, з врахуванням системного аналізу змісту положень ст.17, п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки зі забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок.
Сервіси для юристів