ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2016 року Справа № 911/4645/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Кондратової І. Д.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 911/4645/15 Господарського суду Київської областіза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД"доДочірнього підприємства "Кюне і Нагель" простягнення 724733,57 грн.та за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Кюне і Нагель" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 619542,02 грн., Іващенко Т. М., Хоменко С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2016 у справі № 911/4645/15 (суддя Горбасенко П. В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто із Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" 437069, 20 грн. вартості втраченого майна та 6556, 04 грн. судового збору. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" 337418, 18 грн. боргу за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014, 140056,55 грн. пені, 105117,32 грн. інфляційних втрат, 36949,97 грн. 15 % річних та 9293,13 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, відповідачем за первісним позовом під час здійснення транспортного експедирування відповідно до договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014 втрачено ноутбуки позивача за первісним позовом Lenovo IdeaPad G50-30 (Z80G0017VUA), у кількості 71 од., загальною вартістю 18318 дол. США, що підтверджується актом прийняття товару за кількістю та якістю № 2611 від 26.11.2014, який підписаний уповноваженими особами позивача за первісним позовом та перевізника у зв'язку з чим позивачу за первісним позовом завдано збитки у вигляді вартості втраченого товару у розмірі 18318 дол. США, гривневий еквівалент якої станом на 14.12.2015 (дату зазначено у клопотанні про зміну розміру позовних вимог (1 дол. США = 23,860094 грн.) складає 437 069,20 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.
Позивачем за первісним позовом, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду, що відповідачем за первісним позовом з метою відновлення порушених втратою відповідачем за первісним позовом вказаного товару прав, понесено решту суми витрат, які заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення, а саме: 49469,50 грн. вартості втраченого майна, 41308,81 грн. неотриманого прибутку, 196886,07 грн. додаткових витрат з вимушеного (з вини відповідача) придбання втраченої кількості товару у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 49469,50 грн. вартості втраченого майна, 41308,81 грн. неотриманого прибутку, 196886,07 грн. додаткових витрат з вимушеного (з вини відповідача) придбання втраченої кількості товару є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач за зустрічним позовом у порушення вимог п. 4.2 договору за отримані транспортно-експедиторські послуги не розрахувався в повному обсязі, внаслідок чого борг відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом становить 337418,18 грн. за договором транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014, що підтверджується наявними матеріалами справи, тому зустрічні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення 140056,55 грн. пені, 105117,31 грн. інфляційних втрат та 36949,97 грн. 15 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, і відповідно підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15 (у складі колегії суддів: Зеленіна В. О. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Ткаченка Б. О.) рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2016 у справі № 911/4645/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2016 в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 911/4645/15, а справу направити в цій частині на новий розгляд.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарськими судами належним чином не з'ясовано обставин завдання збитків позивачу, неправильно застосовано норми ст.ст. 510, 526, 530, 538, 612 ЦК України, ст.ст. 193, 225 ГК України.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Судами встановлено, що права та обов'язки сторін у справі виникли на підставі договору транспортного експедирування № КН276FO від 10.11.2014.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу
Аналогічні положення містяться у статті 929 ЦК України.
Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність"
Відповідно до ст. 618 (Глави 51) ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 558 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.
Судами встановлено, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 вказаного Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, відповідно до переліку послуг, визначеного у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ст. 623 ЦК України, ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Сервіси для юристів