Постанова ВГСУ від 27.12.2016 року у справі №910/18927/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 910/18927/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Кондратової І. Д.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 910/18927/15 Господарського суду міста Києваза позовомФермерського господарства "Рідний край - В"доПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство "Райффазен Банк Аваль", 1) Кабінет Міністрів України, 2) Міністерство аграрної політики та продовольства України про за участю від позивача: від відповідача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: стягнення 7776442,51 грн., Д'яченко К. С., Охріменко О. О., 1) не з'явились, 1) не з'явились, 2) не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/18927/15 (суддя Любченко М. О) позовні вимоги Фермерського господарства "Рідний край - В", Миколаївська обл., смт. Врадіївка до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ про стягнення 4776728, 67 грн. основного боргу, 120153, 35 грн. 3% річних, 2108286, 28 грн. інфляційних втрат та 773274, 21 грн. пені частково задоволено. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Фермерського господарства "Рідний край - В" 4776728, 67 грн. основного боргу, 120153, 35 грн. 3% річних, 2108286, 28 грн. інфляційних втрат, 493269, 98 грн. пені та 70449, 31 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/18927/15 (у складі колегії суддів: Скрипки І. М. - головуючого, Тищенко А. І., Гончарова С. А) рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 910/18927/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/18927/15, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/18927/15, а справу передати на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Фермерським господарством "Рідний край - В" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 01.07.2014 укладено договір № МИК119П-С поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар відповідно до умов правочину.

У специфікаціях № 1 від 15.07.2014 та № 2 від 15.07.2014 до договору № МИК-119П-С від 01.07.2014 сторонами погоджено, що на умовах вказаного правочину поставляється пшениця третього класу 2014 року у кількості 1039,736 т вартістю 2599340 грн. та пшениця шостого класу у кількості 1182 т на суму 2659500 грн.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30.06.2015, а в частині розрахунків за поставку товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У матеріалах справи наявні декілька примірників договору № МИК-119П-С від 01.07.2014, проте кожен з них містить тотожні істотні умови, внаслідок чого не виникає сумнівів щодо досягнення між сторонами згоди з укладання договору поставки пшениці з означеними істотними умовами правочину.

Крім цього, сторонами не заперечувався факт виникнення між Фермерським господарством "Рідний край - В" та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" взаємних прав та обов'язків з поставки зерна.

Приймаючи до уваги, передбачений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, судами правомірно прийнято до уваги договір № МИК-119П-С від 01.07.2014 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України, статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судами встановлено, що асортимент та кількість товару, що поставляється у межах договору № МИК-119П-С від 01.07.2014, сторонами погоджено у специфікаціях.

Відповідно до п.4.1 договору № МИК-119П-С від 01.07.2014 постачальник поставляє товар на умовах EXW Франко-склад відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року за винятком застережень, прямо передбачених договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікації.

Датою поставки товару вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на зерновому складі. Дата видаткової накладної співпадає з датою переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на зерновому складі (п. 4.2 договору № МИК-119П-С від 01.07.2014).

На виконання умов договору № МИК-119П-С від 01.07.2014 Фермерським господарством "Рідний край - В" поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийнято товар, а саме: пшеницю третього класу у кількості 1039,736 т на суму 2391392,80 грн. за видатковою накладною № 1/1 від 16.07.2014 та пшеницю шостого класу у кількості 1182 т за накладною № 1/2 від 16.07.2015 на суму 2541300, 00 грн., що загалом становить 4932692,80 грн.

На виконання умов вказаного правочину позивачем здійснено переоформлення вказаного зерна, що підтверджується складськими квитанціями № 392 від 15.07.2014 та № 393 від 15.07.2014.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.