ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2025року
м. Київ
справа № 760/28314/23
провадження № 51-3162 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , яка брала участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12023111050004140, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Любимівка Іванівського району Херсонської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 25 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 691 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану.
Так, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Окремої президентської бригади ім. гетьмана Богдана Хмельницького, 06 жовтня 2023 року, приблизно о 20:50 год, перебуваючи в парку, розташованому по вул. Політехнічна, 37, в м. Києві, побачивши раніше незнайомого ОСОБА_9 , який в цей час тримав в руках мобільний телефон та діючи умисно, шляхом ривка, вирвав майно потерпілого, з яким почав тікати з місця вчиненого злочину. Потерпілий, в свою чергу, наздогнав засудженого та намагаючись зупинити останнього, отримав легке тілесне ушкодження, а ОСОБА_8 вдалось з місця вчинення злочину втікти, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 11 140 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , прокурор стверджує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, призначаючи фактично покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, застосував положення ст. 691 КК України, а не норми ст. 69 КК України. Також наводить доводи, з якими не погоджується зі звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, взагалі не обґрунтовував належним чином прийнятого рішення.
Сервіси для юристів