ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2015 року Справа № 920/234/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ"на постановувід 01.07.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/234/15господарського суду Сумської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі Сумської філії "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ"простягнення 22 533,07 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Джепа Ю.А.) від 24.04.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді - Россолов В.В., Тихий П.В.) від 01.07.2015, у справі № 920/234/15 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Девелопмент" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 20 282,40 грн основного боргу, 1 629,96 грн пені, 446,14 грн інфляційних втрат, 174,57 грн 3% річних, 6 000,00 грн витрат на правову допомогу, 1 827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 282,40 грн основного боргу, 1 629,96 грн пені, 446,14 грн інфляційних втрат, 174,57 грн 3% річних, 6 000,00 грн витрат на правову допомогу, 1 827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору, а в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, ст.ст.188, 220 ГК України, ст.ст.5, 220, 640, 654, 794 ЦК України, ст.ст.53, 110 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі Сумської філії "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення боргу в сумі 22 533,07 грн, який утворився у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.
17.07.2009 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі Сумської філії "МС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в особі директора Каневського І.А., який діяв на підставі довіреності №1528 від 15.07.2009, був укладений договір оренди приміщення №1647, посвідчений приватним нотаріусом Каневець Л.О., відповідно до п.1.1 якого визначено, що орендодавець (позивач) передає в тимчасове оплатне володіння і користування, а орендар (відповідач) приймає по акту прийому-передачі нежиле приміщення загальною площею 75,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п.2.6. договору термін дії цього договору складає 7 років з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення.
Пунктом 3.2.8. договору передбачено, що орендар зобов'язується оплачувати орендну плату у встановлені договором терміни.
У відповідності до п.4.1. договору орендна плата за використання приміщення складає в національній валюті України в місяць суму 14 000,00 грн, що є базовою ставкою. Зміна (індексація) базової ставки відбувається щорічно з 1 січня шляхом збільшення попередньої базової ставки на індекс інфляції за попередній рік. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів в касу орендодавця (п.4.2. договору).
01.08.2014 позивачу надійшов договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №1647 від 17.07.2009, відповідно до якого п. 4.1. договору №1647 від 17.07.2009 було запропоновано змінити у наступній редакції: "Оренда плата за використання об'єкту складає в національній валюті України в місяць суму 12000,00 грн, що включає ПДВ 20%, в разі, коли "орендодавець" є платником ПДВ. В орендну плату включена плата за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт. Вартість комунального та експлуатаційного забезпечення об'єкту (зокрема телефонного зв'язку, електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) не входить в розмір орендної плати та сплачується окремо у відповідності до п.3.2.9. цього договору".
Представник відповідача надав копії підписаного обома сторонами примірнику вищезазначеного договору про внесення змін від 01.08.2014, рахунків про сплату орендної плати, які виставлялися позивачем, підписаних сторонами актів здачі-прийняття виконаних послуг та акта звірки взаємних розрахунків за спірний період.
Проте, договір від 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 17.07.2009, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1647, не посвідчений нотаріально, тобто не відповідає формі самого договору оренди №1647 від 17.07.2009, що порушує норми ст.654 ЦК України, згідно якої зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Необхідність нотаріального посвідчення змін до нотаріально посвідченого договору встановлена і пунктами 7.1, 7.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, якими визначено, що договір сторін про зміну нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору. Договір про зміну договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.
Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3 ст.640 ЦК України).
Враховуючи, що договір від 17.07.2009 посвідчений нотаріально, договір від 01.08.2014 про внесення змін до цього договору відповідно до вищезазначених положень чинного цивільного законодавства підлягав нотаріальному посвідченню, що сторонами здійснено не було.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вчинений у простій письмовій формі та підписаний сторонами договір 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди від 17.07.2009 відповідно до вимог ст.ст. 640, 654 ЦК України є неукладеним, тобто не породжує будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні правочину, що не відповідає вимогам закону.
Посилання відповідача на надання позивачем рахунків-фактури, підписання ним актів звірки та актів здачі-прийняття виконаних послуг не свідчить про відсутність порушення ст.654 ЦК України та відсутність визначених ст.640 ЦК України наслідків у вигляді неукладення договору від 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди від 17.07.2009.
Таким чином, розмір орендної плати з 01.08.2014 і до 31.12.2014 становив 16 056,48 грн на місяць, як і на 01.01.2014, тому загальна сума орендної плати на місяць за період з серпня по грудень 2014 включно складає 80 282,40 грн.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач за період з серпня по грудень 2014 сплатив орендну плату на загальну суму 60 000 грн, у зв'язку з чим розмір недоплати за вказаний період склав 20 282,40 грн.
Оскільки відповідачем не подано доказів сплати боргу, суди правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення 20 282,40 грн заборгованості по орендній платі.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухилення позивача від нотаріального посвідчення договору від 01.08.2014 не береться до уваги оскільки встановлені судами обставини не засвідчують, що договір від 01.08.2014 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 17.07.2009 визнано дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 629,96 грн, то касаційна інстанція погоджується із висновком судів про задоволення цих вимог.
Так, частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Сервіси для юристів