ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2015 року Справа № 910/3115/15-г Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: НВФ тов "Бріг" Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5 ОСОБА_6 Науково-виробничої фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бріг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 рокуу справі№ 910/3115/15-г господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доНауково-виробничої фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бріг"простягнення 133180, 57 грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р. (ОСОБА_7) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріг" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 3715 грн. 35 коп., за електроенергію в розмірі 135 грн. 35 коп., за телекомунікаційні послуги в розмірі 1229 грн. 87 коп. та судовий збір в розмірі 133 грн. 94 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 р. (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, провадження у справі припинити.
Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 4, 4-7, 80 ГПК України так як його не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, в порушення ст. 80 ГПК України суд не врахував, що спір у справі не підлягає розгляду в господарському судочинстві, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору від 31.01.2013 р., предметом якого є оренда житла для проживання фізичних осіб. Скаржник вважає, що судом не встановлено обставин існування господарських відносин між сторонами спору, що виключає підвідомчість спору господарському суду. Суд доводить, що суд не встановив обставин, пов'язаних з статусом позивача як фізичної особи - підприємця, а також обставини, що підтверджують право власності позивача на об'єкт оренди.
Відповідач надіслав суду заяву від 26.10.2015 р. в якій вимоги скарги підтримав повністю, просить долучити до справи додаткові докази.
Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.01.2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68, 92 кв. м. (далі - Договір).
Згідно з п. 3.1. Договору, за домовленістю сторін щомісячна плата за користування Об'єктом нерухомості (орендна плата) вноситься в грошовій формі в розмірі 6 000, 00 грн. за кожен місяць користування Об'єктом нерухомості.
Відповідно до п. п. 3.1.4., 3.1.5., 3.1.7. Договору, оплата комунальних послуг, інших послуг (інтернет, охоронна сигналізація, водопостачання), що відноситься до Об'єкту нерухомості, а також оплата рахунків за телефонні переговори, здійснюється Відповідачем.
Пунктом 4.1. Договору встановлено термін дії цього Договору з 31.01.2013 по 31.01.2014.
Моментом закінчення фактичного використання Об'єкту нерухомості за даною угодою є підписання сторонами Акту здачі житлового приміщення (п. 4.1.2. Договору).
На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 68, 92 кв. м.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За нормами ст. 763 Цивільного кодексу України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог п. 2.2.8. Договору, сторони передбачили, що орендар (Відповідач), відповідно до умов цього Договору, зобов'язується звільнити та здати Позивачу Об'єкт нерухомості в належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу протягом двох днів з моменту закінчення терміну дії (розірвання) цього Договору, згідно з Актом здачі житлового приміщення.
В той же час, згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Судом не встановлено на підставі належних доказів, що позивач заперечив щодо продовження користування відповідачем об'єктом нерухомості. Натомість, відповідач сплачував орендну плату за користування об'єктом нерухомості за січень та лютий 2014. Доказів повернення коштів сплачених за орендну плату матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Договір оренди нерухомого майна від 31.01.2013 вважається автоматично поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором.
Щодо твердження скаржника, що між сторонами відсутні господарські відносини та, що даний спір не підлягає вирішенню в господарським судом, колегією суддів визнається невірним з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сервіси для юристів