Постанова ВГСУ від 27.10.2014 року у справі №911/736/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 911/736/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.08.2014р. (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А.)у справі№ 911/736/14 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корма України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг"простягнення 253.287,79 грн.,

за участю представників:позивачане з'явились,відповідачаКотов О.Б., Сатирь Л.В.,Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеколан" Рижий А.А.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, про стягнення з відповідача 253.287,79 грн., з яких: 237.252,00 грн. основного боргу, 10.359,47 грн. пені, 3 % річних у розмірі 2.390,66 грн. та 3.285,66 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. у справі №911/736/14 (в редакції ухвали про виправлення описки від 26.05.2014 р.) позов задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 237.252,00 грн. основного боргу, 10.316,76 грн. пені, 2.380,80 грн. - 3 % річних, 3.285,66 грн. інфляційних втрат та 5.064,70 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивачу, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, повернуто з Державного бюджету України 1.253,59 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням лише в частині розміру стягнутого на користь позивача судового збору, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати частково, ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 5.044,70 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 р. замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корма України" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шеколан". Рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. у даній справі залишено без змін. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" з Державного бюджету України 1.619,38 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення п. 3 ст. 512, п. 1 ст. 516 ЦК України, ч. 2 ст. 34, ст.ст. 36, 43 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не дав належної оцінки правомірності укладення договору про відступлення права вимоги № 25-06/14 від 25.06.2014 р., оскільки, на думку скаржника, за відсутності згоди відповідача на заміну кредитора у зобов'язанні немає підстав для заміни сторони у справі правонаступником.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлениц ст. 111-8 ГПК України строк розгляду касаційної скарги, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корма України" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерзерноторг" (далі - покупець) 15.11.2013 р. було укладено договір купівлі-продажу №275/П/15 (далі - договір), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає продукти переробки олійних та зернових культур (товар).

Згідно з п. 2.2 договору загальна кількість товару складається із суми кількості товару в підписаних специфікаціях.

Сторони п. 2.3 договору узгодили, що найменування товару, вартість за одиницю товару та загальна вартість партії товару вказується у специфікації.

Згідно з п. 2.5 договору відповідач оплачує вартість партії товару на встановлених даним договором умовах шляхом перерахування 100% вартості партії товару, що відвантажується, на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 банківських днів після отримання відповідачем рахунку, видаткової та податкової накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач проводить передачу товару партіями на умовах поставки (згідно Інкотермс-2000), вказаних у специфікації, яка підписується на кожну партію товару і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що датою отримання товару відповідачем є дата підписання сторонами видаткової або товарно-транспортної накладної та передачі документів на товар, вказаних в п. 2.5, п. 5.2 договору.

Відповідно до 3.3 договору під час передачі товару позивач зобов'язаний передати відповідачу оригінали рахунка-фактури, видаткову та податкову накладні на товар, а відповідач зобов'язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

Договір, відповідно до п. 4.1, вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як визначено сторонами в п. 5.2 договору, товар вважається відвантаженим позивачем та прийнятим відповідачем: за якістю - відповідно до вимог по якості, вказаних у специфікації; за кількістю - на підставі даних, що вказані у видатковій накладній і підписані позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судами встановлено, що між сторонами 15.11.2013 р. була підписана Специфікація №1 до договору купівлі-продажу №275/П/15 від 15.11.2013 р., відповідно до якої визначено найменування, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю товару. Сума Специфікації №1 до договору складає 340.000,00 грн.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 306.748,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №689 від 15.11.2013 р. на суму 60.350,00 грн., № 690 від 19.11.2013 р. на суму 59.568,00 грн., № 694 від 21.11.2013 р. на суму 67.932,00 грн., № 695 від 22.11.2013 р. на суму 61.880,00 грн., № 696 від 25.11.2013 р. на суму 57.018,00 грн., підписаними представниками обох сторін та засвідченими печатками юридичних осіб, з наданими довіреностями на право отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача № 89 від 15.11.2013 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати повної вартості поставленого товару належним чином не виконав, оскільки сплатив лише 69.496,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1707 від 03.02.2014 р., а також визнається відповідачем.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.