Постанова ВГСУ від 27.10.2014 року у справі №908/299/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 908/299/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача: у засідання не прибули

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014р.

у справі № 908/299/14 Господарського суду Запорізької області

за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення із нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Бердянської міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 20,50м2 за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16 (приміщення №№122, 123, 124 згідно з планом БТІ першого поверху будівлі).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. (суддя Зінченко Н.Г.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. (колегія суддів у складі: Скакуна О.А., Колядко Т.М., Бойченка К.І.), позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні позову новим рішенням.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23.04.2004р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" укладено договір оренди комунального майна №890, який у подальшому змінювався і доповнювався. Зокрема, додатковою угодою від 05.09.2007р. внесено зміни щодо назви орендаря у зв'язку з його перейменуванням.

За умовами договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення, які перебувають на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2а", площею 20,50м2 (приміщення №№122, 123, 124 згідно з технічним паспортом), розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16 на першому поверсі. Факт передачі в оренду вказаних нежитлових приміщень підтверджується актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 01.04.2004р.

Приміщення належить Територіальній громаді м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16.

Строк дії договору оренди з урахуванням додаткової угоди від 02.01.2013р. встановлено до 30.11.2013р.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміна та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів; одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Згідно з п. 10.7 договору оренди його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін; термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 і ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п.п. 2.3, 5.9 договору оренди сторони домовились, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути позивачу або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.