Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №922/6678/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 922/6678/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. за участю представників:позивача Цивін А.І. - довіреність від 09.08.2016 року відповідачаГуля В.С. - довіреність від 13.06.2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на постановувід 01.06.2016 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/6678/15 господарського суду Полтавської області за позовомПриватного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Прогрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" простягнення 2 126 767,88 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 р. Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Прогрес" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 2 126 767,88 грн., з яких: 1 744 040,99 грн. основний борг за договором на закупівлю молока від 28.10.2011 р. № 173/11-М та 463 753,45 грн. - нарахованої на цей борг пені на підставі статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 231, 258, 259 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2016 року було передано матеріали даної справи за підсудністю до господарського суду Полтавської області на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2016 року Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Прогрес" подало до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову, в задоволенні якого було відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та не підтвердженістю доказами, про що було зазначено в судовому рішенні.

24.02.2016 року позивач надав на адресу господарського суду Полтавської області заяву про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 1 744 040,99 грн. та 382 726,89 грн. - пені, а також судовий збір у розмірі 31 901,52 грн., судовий збір 689,00 грн., оплата послуг адвоката - 6 000,00 грн. Суд першої інстанції прийняв вказану заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2016 р. (суддя О.Т. Іваницький) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за Договором № 173/11-М від 28.10.2011 року в розмірі 1 744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" Харківський апеляційний господарський суд (судді: В.І. Потапенко, Н.В. Гребенюк, М.М. Слободін) переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.06.2016 р. вказане рішення скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" заборгованість за договором на закупівлю молока від 28.10.2011 р. № 173/11-М в розмірі 1 744 040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 26 160,62 грн. та 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позову відмовив та повернув Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Прогрес" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1899,40 грн., сплачений за платіжним дорученням №160 від 25.12.2015 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що дійшовши правильного висновку по суті спору про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції в пункті 2 резолютивної частини рішення, в порушення статей 21, 49, пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України стягнув заборгованість в сумі 1744040,99 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 26160,62 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. не з відповідача, а з особи, яка не є учасником процесу - ТОВ «Гадячсир».

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року та рішення господарського суду Полтавської області від 21.03.2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами не було враховано приписи пункту 4.3 договору укладеного між позивачем та відповідачем, стосовно надання покупцеві повного пакету документів.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Прогрес" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та змінити постанову Харківського апеляційного господарського суду в частині стягнення витрат на послуги адвоката з 3000,00 грн. на 6000,00 грн.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Приватного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Прогрес" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 2 126 767,88 грн., з яких: 1 744 040,99 грн. основний борг за договором на закупівлю молока від 28.10.2011 р. № 173/11-М та 463 753,45 грн. - нарахованої на цей борг пені на підставі статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 231, 258, 259 Господарського кодексу України.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.