Постанова ВГСУ від 27.09.2016 року у справі №915/1865/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 915/1865/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.,- головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016у справі№ 915/1865/15Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумидорбуд"доДочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення заборгованостіза участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаПитомець Г.П. - предст. дов. від 22.04.2016

ВСТАНОВИВ:

04.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумидорбуд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" 763121,14 грн, з яких 410160,21 грн боргу, 31890,67 грн 3% річних (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 19.01.2016), посилаючись на неповне виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару, обов'язковість таких зобов'язань та на наслідки їх невиконання, передбачені приписами статті 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 223 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, зазначивши, що наявні первинні документи підтверджують лише одну поставку на суму 235345,91 грн, відтак, розмір основного боргу позивач не довів; не настав обумовлений договором строк оплати, оскільки позивач не надав відповідачу документів, визначених пунктом 5.2 договору, як те передбачено умовами договору про оплату. Додатково відповідач надав власний контррозрахунок позовних вимог, за яким основний борг складає 410160,21 грн, інфляційні нарахування - 138994,85 грн, 3% річних - 13779,20 грн.

Ухвалою від 14.12.2015 Господарський суд Миколаївської області задовольнив клопотання позивача та повернув позивачу з Державного бюджету України 7620,90 грн зайво сплачених витрат з судового збору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2016 (суддя Бездоля Ю.С.) позов частково задоволено; з відповідача стягнуто на користь позивача 410160,21 грн боргу, 138994,85 грн індексу інфляції, 13779,20 грн 3% річних, 8444,01 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 (судді: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, а його резолютивну частину викладено в такій редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИДОРБУД" задовольнити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А, код ЄДРПОУ 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИДОРБУД" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 6Б, код ЄДРПОУ 37845654) 410160,21 грн. - боргу, 321070,26 грн. - інфляційних витрат, 31890,67 грн. - 3 % річних та 18973,55 грн. судового збору за розгляд позовної заяви. В решті позову відмовити."

Також апеляційний суд розподілив судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки, всупереч приписам статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, суди визнали встановленими обставини справи щодо здійснення позивачем поставки нафтопродуктів за відсутності належних доказів (товарно-транспортних накладних), не застосували обов'язкові положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за N 805/15496; суд апеляційної інстанції, визначаючи строк виконання грошового зобов'язання не врахував положення пункту 4.3 договору, приписи статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, чим порушив положення статей 4-3, 33, 35, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції; наявні сумніви у реальності здійснення поставок нафтопродуктів за цим договором; суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 18973,55 грн витрат з судового збору, не взявши до уваги ухвалу про повернення відповідачу частини цієї суми з бюджету.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника, та надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 14.02.2013 Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "СУМИДОРБУД" (Постачальник) уклали договір № 14/02-13, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцеві бітум нафтовий (надалі - товар), узгодженими партіями, а Покупець зобов'язався його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з Постачальником. Кількість бітуму нафтового для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок Покупця. Пунктом 8.4 договору передбачено, що цей договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань, що випливають з цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.2.1, 3.5 договору відвантаження кожної партії товару проводиться протягом 3-х календарних днів після отримання Постачальником заявки на партію товару. Постачання товару може здійснюватися автотранспортом Покупця та за рахунок Покупця. Постачання товару також може здійснюватися Постачальником власним автотранспортом, за рахунок Покупця (в такому випадку оплата за перевезення вантажів визначається виходячи з калькуляції на перевезення та становить 0,82 грн. з ПДВ за 1 тоно/кілометр), або найманим автотранспортом згідно з договором оренди для перевезення вантажів. Датою поставки товару вважається дата отримання цього товару Покупцем, та одночасного надання Постачальником Покупцю документів, вказаних в пункті 5.2 цього договору.

Пунктами 4.1, 4.3 договору передбачено, що загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає 1000000 грн. 00 коп. (один мільйон гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Покупець здійснює оплату товару відповідно до виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання пункту 5.2 договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від Постачальника. При затримці виконання пункту 5.2 договору відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

За пунктом 5.2 договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до Податкового кодексу України; товарно-транспортну накладну (за потреби), залізничну накладну (за потреби).

Суд також встановив, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 430160,46 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 02.04.2013 на суму 235345,91 грн., рахунком-фактурою № 6 від 02.04.2013 на суму 235345,91 грн., товарно-транспортною накладною від 02.04.2013, податковою накладною від 02.04.2013, видатковою накладною № 9 від 25.04.2013 на суму 194814,55 грн., довіреністю № 058 від 01.04.2013, податковою накладною від 25.04.2013.

01.03.2013 Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "СУМИДОРБУД" (Постачальник) уклали договір № 01/03-13, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався постачати Покупцеві сіль поварену зернову, узгодженими партіями, а Покупець зобов'язався його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з Постачальником. Кількість солі повареної зернової (технічної) для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок Покупця. Пунктом 8.4 договору передбачено, що цей договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до повного виконання всіх зобов'язань, що випливають з цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.2.1, 3.5 договору відвантаження кожної партії товару проводиться протягом 3-х календарних днів після отримання Постачальником заявки на партію товару. Постачання товару може здійснюватися автотранспортом Покупця та за рахунок Покупця. Постачання товару також може здійснюватися Постачальником власним автотранспортом, за рахунок Покупця (в такому випадку оплата за перевезення вантажів визначається виходячи з калькуляції на перевезення та становить 0,82 грн. з ПДВ за 1 тоно/кілометр), або найманим автотранспортом згідно договору оренди для перевезення вантажів. Датою поставки товару вважається дата отримання цього товару Покупцем, та одночасного надання Постачальником Покупцю документів, вказаних в пункті 5.2 цього договору.

Пунктами 4.1, 4.3 договору передбачено, що загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає 1000000 грн. 00 коп. (один мільйон гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ. Покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання пункту 5.2 договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від Постачальника. При затримці виконання пункту 5.2 відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

За пунктом 5.2 договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до Податкового кодексу України; товарно-транспортну накладну (за потреби); залізничну накладну (за потреби).

Відповідно суд встановив, що на виконання умов Договору від 01.03.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 79999,75 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 29.03.2013 на суму 79999,75 грн., рахунком-фактурою № 5 від 29.03.2013, товарно-транспортною накладною від 29.03.2013, податковою накладною від 29.03.2013.

Таким чином, за встановленими судом на підставі наведених вище документів обставинами справи загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за договорами поставки № 14/02-13 від 14.02.2013 та № 01/03-13 від 01.03.2013 склала 510160,21 грн.

31.07.2013 відповідач на підставі виставлених рахунків-фактур № 5 від 29.03.2013 та № 9 від 25.04.2013 перерахував позивачу 100000 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача; в призначенні платежу зазначено: "Оплата сіль, бітум нафтовий згідно рах.5, 9 від 29.03.2013 25.04.2013р. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.".

Вказаним вище платежем товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 5 від 28.03.2013 на суму 79999,75 грн., оплачений повністю, товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 9 від 25.04.2013 на суму 194814,55 грн, залишився неоплаченим на суму 174814,30 грн, а товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 6 від 02.04.2013 на суму 235345,91 грн. не оплачений повністю.