ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2016 року Справа № 904/9404/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Мачульського Г.М., Рогач Л.І.за участю представників:позивача Загальський І.О. - довіреність від 20.09.2016 року Гуральник М.М. - довіреність від 27.07.2016 року відповідачаШишкін В.М. - довіреність від 10.06.2016 року третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги- Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста"; - Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" на постановувід 29.06.2016 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9404/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомДочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - союз Термінал"простягнення 60 596,40 грн.,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2015 р. ДП "ФМ Ложістік Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Веста" про стягнення збитків у розмірі 60 596, 40 грн. завданих пошкодженням вантажу при перевезенні, відповідно до умов договору про надання транспортних послуг по Україні від 17.02.2014 р. № 0177Д4 та заявки № 166145 від 24.02.2015 р. на підставі статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 231, 258, 259 Господарського кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання укладеного між сторонами договору надання транспортних послуг від 17.02.2014 р. № 0177Д4 та заявки № 166145 від 24.02.2015р., відповідач здійснив перевезення ввіреного йому позивачем вантажу вантажовідправника ТОВ "Сингента з м. Корсунь-Шевченківський до пункту розвантаження у м. Дніпропетровськ.
Проте, під час вказаного перевезення сталася крадіжка вантажу, що перевозився відповідачем, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12015120160000350, актом про недостачу ТМЦ від 25.02.2015 р. та поясненнями водія. Вартість завданих збитків вантажовідправника за вказаним перевезенням в сумі 381 467 грн. 59 коп. повністю відшкодована позивачем, на виконання претензії ТОВ "Сингента" від 03.03.2015р. № 186/15. Крім того, на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами від 01.04.2014р. № 2014067/FR, укладеного між ДП "ФМ Ложістік Дніпро" та АТ СК "АХА Страхування", позивач отримав страхове відшкодування по страховому випадку крадіжки вантажу у розмірі 320 871 грн. 19 коп. Таким чином, на думку позивача, невідшкодованими залишились збитки позивача в розмірі 60 596,40 грн., понесені ним внаслідок несхоронного перевезення відповідачем ввіреного йому вантажу.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Веста" просило у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог, оскільки товарно-транспортна накладна № К-СР 04334 від 24.02.2015 р., витяг з кримінального провадження № 12015120160000350 та акт про недостачу ТМЦ від 25.02.2015 р. містять суперечливі відомості щодо маси втраченого вантажу, що унеможливлює визначення його вартості та, відповідно, збитків, понесених вантажовідправником. До того ж, будь-яких документів на підтвердження зважування вантажу при його прийманні, визначення одиниці товару, що перевозився та її вартості, позивачем не надано, як і обґрунтованого розрахунку суми завданих збитків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016 р. (суддя І.А. Рудь) у позові відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що матеріали справи не місять доказів на підтвердження зважування вантажу при його прийманні та обґрунтованого розрахунку суми заявлених позовних вимог.
За апеляційною скаргою ДП "ФМ Ложістік Дніпро" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: В.В. Прудніков, Е.В. Орєшкіна, І.М. Герасименко) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.06.2016 р. вказане рішення частково скасував, стягнув з відповідача на користь позивача - 44568, 35 грн. збитків, а також 1908, 83 грн. судового збору. В решті позову - відмовив.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що спричинило позивачу збитки у розмірі вартості втраченого майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та прийняти нову постанову, якою залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, приписів статей 22, 49, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України.
ДП "ФМ Ложістік Дніпро" також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги ДП "ФМ Ложістік Дніпро" про стягнення з ТОВ "Веста" збитків у розмірі 60 596, 40 грн. завдані позивачу пошкодженням вантажу при перевезенні, відповідно до умов договору про надання транспортних послуг по Україні від 17.02.2014р. № 0177Д4 та заявки № 166145 від 24.02.2015р. на підставі статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 225, 231, 258, 259 Господарського кодексу України.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Враховуючи положення статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 17.02.14 року між Дочірнім підприємством "ФМ Ложістік Дніпро" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста" (виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг по Україні № 0177Д4.
Відповідно до пункту 1.2 договору, виконавець зобов'язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений Договором та додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за це перевезення встановлену плату.
Згідно пунктом 1.4 договору об'єм вантажу, маршрути перевезень, терміни доставки, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, які є невід'ємною частиною Договору .
Сервіси для юристів