ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2016 року Справа № 30/169-07-5052
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Могил С.К.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. у справі № 30/169-07-5052 господарського суду Одеської області за позовом Приватного підприємства "АРС-Дизайн" до Закритого акціонерного товариства "Одесводоканал" про зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Одесводоканал" до Приватного підприємства "АРС-Дизайн" про визнання права власності,
за участю представників:
Позивача: не з'явився,
Відповідача: не з'явився,
Заявника: Тарановський Д.С., дов. № 01-36/21 від 21.01.2016р.
В с т а н о в и в :
Приватне підприємство "АРС-Дизайн" (далі - ПП "АРС-Дизайн", Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Одесводоканал" (далі - ЗАТ "Одесводоканал", Відповідач) про зобов'язання знести будівлю колишньої водонасосної станції "Північна" та будівлю колишньої водонасосної станції "Молода гвардія", за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303.
У свою чергу, ЗАТ "Одесводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ПП "АРС-Дизайн" про визнання права власності на будівлю колишньої водонасосної станції "Молода гвардія", за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2007 року у задоволенні первісного позову ПП "АРС-Дизайн" відмовлено та, водночас, задоволено зустрічний позов, а саме: визнано право власності ЗАТ "Одесводоканал" на будівлю колишньої водонасосної станції "Молода гвардія", за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303.
Вказане судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не переглядалось.
У червні 2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент, Заявник) подав до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2007 року у даній справі, однак, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року у задоволенні клопотання Департаменту про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення було відмолено, а апеляційну скаргу повернуто Заявнику, з підстав, передбачених частиною 2 статті 93 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі, Департамент, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 91, 93 ГПК України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Заслухавши пояснення представника Департаменту, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008р. "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Крім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України також закріплено серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
В даному випадку, згідно представлених матеріалів, рішення господарського суду Одеської області у даній справі було прийнято ще 13.08.2007 року.
У зв'язку з цим, статтями 91 та 93 ГПК України (в редакції Закону України № 2539-III від 21.06.2001 року), які діяли на момент винесення судом першої інстанції рішення від 13.08.2007 року, встановлювалось, відповідно, право учасників судового процесу щодо апеляційного оскарження рішень місцевого господарського суду та строк подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання на такі судові рішення.
Так, частиною 1 статті 91 ГПК України (в зазначеній редакції) передбачалось, що саме сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.
Сервіси для юристів