ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2016 року Справа № 915/40/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Акулової Н.В., Дунаєвської Н.Г.розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р.та рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р.у справі№915/40/15 господарського суду Миколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"простягнення 4323320,60грн.та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"провизнання припиненими зобов'язань за договорамиза участю представників
позивача - Федоренко Н.М., дов.№545/03 від 13.06.2016р.;
відповідача - Фігель С.І., дов. від 05.01.2016р. б/н
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" про стягнення заборгованості за кредитним договором №04-10/Ю від 30.07.2010р. у загальній сумі 4323320,60 грн., з яких: 1628228,09 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 134897,59 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами; 173179,83 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 12367,38 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами; 78607,77 грн. - сума, на яку збільшилася заборгованість з повернення кредитних коштів та сплати за користування ними відсотків; 13253,37 грн. - сума нарахування 3% річних на заборгованість з повернення кредитних коштів та за користування ними відсотків; 2282786,57 грн. - загальна сума штрафів за порушення додаткових зобов'язань, передбачених договорами кредитним, іпотеки та застави.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" звернулось із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання припиненими зобов'язань за укладеним з Банком кредитним договором від 30.07.2010р. №04-10/Ю і додатковими угодами до нього та визнання припиненими договорів іпотеки від 30.07.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Лашиною О.П., реєстраційний №1665 та застави від 21.10.2011р., з додатковими угодами до них, укладених між сторонами на забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором (з урахуванням заяви про доповнення підстав зустрічного позову).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. у справі №915/40/15 (суддя Коваль Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Ліпчанської Н.В., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.) первісний позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" грошові кошти в загальній сумі 1764488,52 грн., з яких 1416900 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів, 134897,59 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 124864,85 грн. - пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 12822,22 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитними кошти, 57509,90 грн. - сума, на яку збільшилася заборгованість з повернення кредитних коштів з урахуванням індексу інфляції, 5389,15 грн. - сума, на яку збільшилася заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами з урахуванням індексу інфляції, 11767,51 грн. - сума нарахування 3% на заборгованість з повернення кредитних коштів, 877,30 грн. - сума нарахування 3% на заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. у справі №915/40/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" судовий збір за подання касаційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" зазначило про необгрунтованість вимог позивача за первісним позовом з підстав неправильного тлумачення норм матеріального права. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Миколаївської області від 02.06.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р., а справу №915/40/15 передати на новий розгляду до господарського суду першої інстанції з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, що стало наслідком неповного з'ясування усіх істотних обставин справи та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" витрати за подання касаційної скарги.
Розглянувши матеріали справи та касаційні скарги, відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (надалі в тексті постанови - Банк та/або Кредитор, первісний позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" (надалі в тексті постанови - Позичальник, Товариство, відповідач за первісним позовом) укладено Кредитний договір №04-10/Ю (надалі в тексті постанови - "Кредитний договір") на відкриття поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 2500000 грн., терміном користування кредитом до 29.07.2012р. та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних (пп.пп. 1.1.1-1.1.3 Кредитного договору).
Як встановлено судами, в подальшому між Банком та Товариством укладено додаткові угоди до Кредитного договору. Зокрема, додатковою угодою від 21.10.2011р. №3 сторони внесли зміни до Кредитного договору, збільшивши розмір кредитної лінії до 3700000 грн., встановивши термін користування кредитом до 20.10.2014р., зменшивши відсоткову ставку до 21% річних, а додатковою угодою від 18.05.2012р. №5 встановили графік повернення кредиту, згідно якого у період жовтень 2012 року - березень 2013 року Позичальник повинен сплачувати по 50000 грн. щомісячно, а, починаючи з листопада 2013 року по 20 жовтень 2014 року - по 283300 грн. щомісячно.
Предметом спору за первісним позовом у даній справі є стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань останнього за Кредитним договором.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
У ч.ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судами попередніх інстанцій на підставі здійсненої оцінки наявних у матеріалах справи документів встановлено, що на виконання умов Кредитного договору Банком на рахунок Товариства перераховано грошові кошти в загальній сумі 3700000 грн. Разом з тим, як встановлено судами та не заперечується сторонами, згідно витягу із особового рахунку за період з 17.08.2012р. по 21.10.2014р. Товариство погашало кредитні кошти по червень 2014 року, а потім припинило погашення кредиту, і повернення решти кредитних коштів, які станом на 21.10.2014р. зафіксовані у сумі 1628228,09 грн., та винесено Банком на прострочення.
Судами також досліджено, що згідно витягу з особового рахунку за період з 30.07.2010р. по 21.10.2014р. Товариство сплачувало нараховані відсотки за користування кредитними коштами до 06.06.2014 р., а потім припинило їх сплату, і заборгованість зі сплати нарахованих відсотків станом на 21.10.2014р. зафіксовано Банком у сумі 134897,59 грн.
Водночас, судами встановлено, що 09.03.2006р. Банк та Товариство уклали договір банківського рахунку №1711, до якого в подальшому вносилися зміни і доповнення, на підставі якого Банком було відкрито Товариству розрахунковий рахунок №26007059153001. Так, згідно банківських витягів на зазначеному розрахунковому рахунку станом на 25.03.2014р. обліковувалися грошові кошти в сумі 188156,24 грн., станом на 28.03.2014р. - у сумі 198245,69 грн., а станом на 31.03.2014р. - у сумі 211328,09 грн.
При цьому, судами встановлено, що 25.03.2014 р. Товариство зверталось до Банку з платіжними дорученнями №4378 та №4379 від 25.03.2014р. про перерахування зі свого розрахункового рахунку у Банку грошових коштів у загальній сумі 187602,20 грн. у рахунок погашення суми чергового платежу кредитних коштів за березень 2014 року та нарахованих за користування кредитом відсотків за лютий 2014 року. Вказані платіжні доручення повернено без виконання з підстав введення тимчасової адміністрації Банку.
У зв'язку з цим, Товариство звернулося до Банку з вимогою від 25.03.2014р. №175 про списання зі свого розрахункового рахунку у Банку грошових коштів на погашення суми чергового платежу кредитних коштів за березень 2014 року та нарахованих відсотків за користування кредитом у лютому 2014 року, посилаючись на передбачене пп.3.1.4 Кредитного договору право Банку на договірне списання коштів.
Таким чином, встановивши зазначені вище обставини, пославшись на п.п.1,4 ч.5 ст.36, ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначаючи при цьому, що введення тимчасової адміністрації Банку не є підставою для невиконання ним умов укладеного з Товариством договору кредитування, зокрема, пп.3.1.4 цього договору щодо списання з усіх рахунків позичальника, відкритих у Банку, заборгованості по нарахованих процентах, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань у розмірах, визначених цим договором та зарахування їх на відповідний рахунок Банку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Банком невірно визначено суму основного боргу, яка станом на 20.10.2014р. складає 1416900 грн., тобто менша на 211328,09 грн. - суму, що за висновками судів повинна була бути списана банком на підставі пп.3.1.4 Кредитного договору. Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.
За приписами ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Ініціювання переказу при договірному списанні у платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи, погодженими з НБУ.
Як вже зазначалось вище, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, і саме обставини й підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності такої заборгованості підлягають з'ясуванню під час вирішення такого спору.
Сервіси для юристів