Постанова ВГСУ від 27.07.2016 року у справі №910/21570/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 910/21570/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Наталія-Альянс"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід10.03.2016у справі№910/21570/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Наталія-Альянс"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській областіпрозобов'язання укласти додатковий договір

за участю

- відповідача:Кирпичова Т.Б. (довіреність від 05.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталія-Альянс" (далі - позивач) просило зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - відповідач) укласти з позивачем додатковий договір, яким продовжити строк дії договору оренди від 30.04.2010 № 1015, на строк з 01.04.2013 по 29.02.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом місяця з моменту спливу строку дії договору оренди, відповідач не подав заперечення щодо його пролонгації на новий строк, у зв'язку з чим посилаючись на п.10.4 договору оренди, ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач вважав, що наявні підстави для продовження дії договору оренди шляхом укладання з відповідачем відповідної угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді Корсакова Г.В., Рудченко С.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30.04.2010 №1015, укладеного між відповідачем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-М", яке в подальшому згідно з протоколом від 20.10.2014 № 25 загальних зборів учасників цього товариства та його статуту у редакції від 20.10.2014 було перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталія-Альянс" - позивач у справі, за актом приймання-передачі державного майна, підписаного та скріпленого печатками обох сторін № 1 від 30.04.2010, позивачу в оренду в строкове платне користування передано державне індивідуально визначене майно - будівля конюшні, загальною площею 1243,44 кв.м, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Чубинське, вул.Липнева, 1, та перебуває на балансі ВАТ "Племзавод "Олександрівка".

Пунктом 10.1 договору встановлено, що він укладений строком на 2 роки 11 місяців і діє з 01 травня 2010 року до 31 березня 2013 року включно.

Відповідно до пункту 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 10.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Апеляційний судом крім того встановлено, що позивач не сплачував орендну плату належним чином, чим порушив умови договору оренди, а тому втратив переважне право на укладення договору оренди на новий термін, оскільки стягнення заборгованості з орендної плати за договором №1015 від 30.04.2010 було предметом розгляду в Господарському суді Київської області у справі № 23/059-12 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат - М". За результатами розгляду цієї справи рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013, стягнуто з відповідача на користь позивача 82 136,37 грн. боргу з орендної плати та 7 957,54 грн. пені.

Апеляційний суд залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду виходив із того, зо правові підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, що була чинною на час укладення договору оренди, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій пунктом 10.4 договору оренди сторони погодили, що продовження договору оренди здійснюється на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, шляхом оформлення додаткового договору, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно ж до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами (ч.1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4).

Таким чином передуванню позову має бути виготовлення проекту такого додаткового договору, в якому мають бути визначені його умови.

При цьому виготовлення проекту такого додаткового договору та надання його другій стороні у двох примірниках має свідчити про наміри вказаної особи укласти таку угоду.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 19.06.2007 року зі справи № 1/419-6/101(1/135-20/51) Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий замок" до Львівської державної фінансової академії, третя особа - регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області, про визнання терміну дії договору оренди поновленим на строк, раніше встановлений договором.