ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2016 року Справа № 907/3/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід22.03.2016у справі№907/3/15Господарського судуЗакарпатської областіза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат"до1. Фермерського господарства "Мочар ІР" 2. Іршавської районної державної адміністраціїтретя особаУправління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області простягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Закарпатський рибокомбінат" (далі - позивач) просило, з урахуванням уточнення, стягнути солідарно з Фермерського господарства "Мочар ІР" (далі - відповідач-1) та Іршавської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2) 50 000,00 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача відповідачем-2 відповідачу-1 в оренду водного об'єкта "Горбок" (Роман Потік), без його погодження з позивачем, та здійснення відповідачем-1 на цьому об'єкті діяльності пов'язаної з виловом та продажем риби, яка є власністю позивача у зв'язку із зарибленням ним водосховища "Роман Потік" в період починаючи із 11.10.2010 і по 15.07.2011, нанесла останньому збитків у відповідній сумі.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якимчук Л.М., судді Васьковський О.В., Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Гриців В.М., Хабіб М.І.), у задоволенні позову відмовлено. При цьому апеляційним судом на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну позивача - Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю "Закарпатський рибокомбінат".
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Від імені позивача в особі ОСОБА_5 до суду касаційної інстанції надійшло електронне повідомлення №11 про відкладення розгляду касаційної скарги з посиланням на відрядження свого представника і неможливість у зв'язку із цим участі при її розгляді, однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, а представниками, згідно цієї норми, є як керівники, так і інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Із вказаного електронного повідомлення не вбачається, що позивач, як юридична особа, припиняв свою діяльність у зв'язку із наведеними ним обставинами.
Згідно ж приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги здійснюється лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, а оскільки таких обставин не вбачається, з урахуванням наведеного та тієї обставини, що ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 учасники процесу попереджались що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної скарги, враховуючи процесуальну заборону на вчинення у суді касаційної інстанції процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, що визначено статтею 1115 наведеного кодексу, клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідачі та третя особа відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих №-761 від 07.12.1961 попереднику позивача передано для риборозведення і вирощування водоплавної птиці водоймища басейну "Чорний Мочар" загальною площею 379 га, у тому числі водоймища "Форнош", "Бабічка", "Мочила", "Роман-Потік".
Розпорядженням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 12.12.1990 № 386 "Про користування водосховищами на меліоративній системі "Чорний Мочар" для потреб попередника позивача затверджено водосховища "Форнош", "Мочила", "Бабічка", "Роман-Потік".
02 серпня 2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області видано позивачу дозвіл на спеціальне водокористування № 4636-А/ЗАК.
20 липня 2012 року між Іршавською районною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Мочар Ір" (орендар) укладено договір оренди водного об'єкта, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25.06.2012 № 346 надає, а орендар приймає у користування на умовах оренди водний об'єкт (водосховища загальнодержавного значення "Роман Потік" осушувальної системи "Чорний Мочар") площею водного дзеркала 148,0 га, розташований в урочищі Роман Потік на території Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за межами населеного пункту. Даний договір погоджений Мукачівським міжрайонним управлінням водного господарства, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області та Головним управлінням Закарпатдержрибоохорони.
На виконання вказаного договору відповідач-2 передав відповідачу-1 вказаний водний об'єкт на підставі акта приймання-передачі від 20.07.2012.
Судами встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі № 125407/12/9104 за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про заборону (призупинення) діяльності з ведення рибного господарства та рибогосподарської діяльності скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.05.2012, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 42, 43, 51, 68 Водного кодексу України, у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на використання ним для рибогосподарських потреб меліоративної системи "Чорний Мочар" та водного об'єкта в урочищі "Сальва" на землях Виноградівської міської ради. Використання водних об'єктів без правовстановлюючих документів та спеціальне використання об'єктів тваринного світу без відповідних дозволів покладено в основу судового акта прийнятого адміністративним судом.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 у справі №907/477/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" до Іршавської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Мочар Ір" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови цієї райдержадміністрації від 25.06.2012 №346, визнання недійсним договору оренди, було залишено без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2013, яким відмовлено у позові та встановлено відсутність деталізованого порядку набуття права вторинного водокористування і зазначено, що таке право виникає на підставі договору між первинним та вторинним водокористувачем, а позивачем не було надано суду відповідних доказів. Також вказано, що дозвіл на спеціальне водокористування як документ дозвільного характеру не підпадає під ознаки, визначені ст. 11 Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, а відтак не породжує правових наслідків у вигляді виникнення права водокористування, як права цивільного.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у задоволенні позову мотивував тим, що позивач не довів використання спірного водного об'єкту, а також його зариблення у порядку та на підставі відповідних документів, які регламентовані чинним законодавством. Також суд зазначив, що позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, відтак дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявленої позивачем суми збитків.
Звернувшись з касаційною скаргою, особа що її подала, свої доводи зводить до того, що не погодивши при передачі в оренду водного об'єкта відповідачу-1 внаслідок чого у позивача змінилися умови спеціального водокористування, та не вирішивши питання про відшкодування збитків у відповідності до вимог статті 57 Водного кодексу України, відповідачі завдали їй збитків.
Підстави для скасування судових рішень відсутні входячи з наступного.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 57 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, за винятком випадків, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокористувача чи за його клопотанням.
Сервіси для юристів