ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2016 року Справа № 904/172/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Елегія"нарішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 рокуу справі№ 904/172/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Елегія"простягнення 88403,40 грн, ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Елегія" (надалі - ТОВ ВТФ "Елегія", відповідач) про стягнення штрафних санкцій 88403,40 грн (54024,30 грн - пені за період з 18.09.2016 року по 05.01.2016 року та 34379,10 грн -штрафу), нарахованих за порушення виконання зобов'язання щодо поставки товару за договором поставки №ПР/ДВЦ-15373/НЮ від 11.06.2015 року.
ТОВ ВТФ "Елегія" позов не визнавало, посилаючись на те, що за умовами договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару, проте така заявка не була отримана, а рекомендовані листи № 490517686476 та № 4903805972720, які надсилалася позивачем, в зв'язку з неотриманням, були повернуті позивачу, що підтверджується відповіддю Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 9-04-220 від 05.02.2016 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року (суддя Петренко І.В.), яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів: Науменка І.М., Кощеєва І.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 29958,93 грн. пені та 34379,10 грн штрафу, в решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. ст. 104, ст. 512 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 61 Конституції України, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивачем до суду касаційної інстанції був поданий відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постановлені судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
У справі, яка переглядається суди встановили, що 11.06.2015 року між державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" (надалі - покупець), та ТОВ ВТФ "Елегія" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № ПР/ДВЦ-15373/НЮ (надалі - договір), а 21.07.2015 року - додаткова угода № 1, відповідно до яких сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (папір газетний у кількості 30 т вартістю 491130, грн) у строк - не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.
31.08.2015 року рекомендованим листом за № 4905107686476 позивач направив на адресу відповідача заявку на поставку паперу газетного у загальній кількості 30 т.
Згідно з відповіддю Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 05.02.2016 року за вих. №9-04-220 на запит відповідача, рекомендований лист № 4905107686476 на адресу вул. Войцеховича, буд. 35 ТОВ ВТФ "Елегія" надійшов 03.09.2015 року до адресного відділення поштового зв'язку №101, м. Дніпропетровськ та у зв'язку з неотриманням був повернутий 22.10.2015 року за закінченням терміну зберігання.
08.10.2015 року покупець надіслав на адресу постачальника лист № ДВЦ-279/1 від 08.10.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком № 4903805972720 від 08.10.2015 року. В цьому листі покупець зазначив про надіслання заявки та просив повідомити строки виконання постачальником умов договору щодо поставки товару. Згідно відповіді Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 05.02.2016 року за вих. №9-04-220 цей лист був повернутий 19.11.2015 року за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 10.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову і стягуючи з відповідача пеню в сумі 29958,93 грн за період з 06.11.2015 року по 05.01.2016 року та штраф в сумі 34 379,10 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поставка товару, відповідно до пункту 4.1 договору повинна була відбутися в період з 23.10.2015 року по 05.11.2015 року, оскільки днем пред'явлення вимоги (подання заявки) є 22.10.2015 року (дата оформлення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення № 4905107686476). Зважаючи на те, що відповідач у цей строк поставку товару не здійснив, суд дійшов висновку, що з 06.11.2015 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тому відповідно до п. 10.3 договору та ч. 2 ст. 231 ГК України зобов'язаний сплатити на користь позивача, який є правонаступником сторони договору - ДП "Придніпровська залізниця", пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки господарського суду першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства і підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.
Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами ст.ст. 1, 2 ГПК України, ст. ст. 104, ст. 512 ЦК України, оскільки не враховано, що державна реєстрація сторони договору - ДП "Придніпровська залізниця" не проведена, а отже позивач не має права звертатися до суду з цим позовом, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, в тому числі ДП "Придніпровська залізниця", відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 5 цього Закону передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 01.12.2015 р. між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Українська залізниця" було підписано заключний передавальний акт про те, що одна сторона передала, а друга сторона прийняла майно станом на 30.11.2015 року, що включає зміни, що сталися з 31.07.2014 р. по 30.11.2015 року, правонаступництво щодо якого, у тому числі усіх прав та обов'язків, переходить до ПАТ "Українська залізниця".
Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" визначається днем підписання передавального акту. Відсутність запису про проведення державної реєстрації про припинення ДП "Придніпровська залізниця", що припиняються у результаті злиття, не впливає на право ПАТ "Українська залізниця" на звернення до суду з позовом у цій справі.
Твердження заявника про неможливість стягнення одночасно пені та штрафу відповідно до вимог ст. 61 Конституції України і порушення судами цих положень Конституції, суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 , одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Крім того, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, передбачено безпосередньо ч. 2 ст. 231 ГК України.
Отже, беручи до уваги те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, доводи касаційної скарги про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не знайшли свого підтвердження, Вищий господарський суд України відхиляє касаційну скаргу та залишає без змін ухвалені у справі рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Елегія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року у справі №904/172/16 - без змін.
Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Гончарук П.А. СуддяСтратієнко Л.В.
Сервіси для юристів