Постанова ВГСУ від 27.05.2014 року у справі №916/2442/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 916/2442/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на рішення від 04.11.2013господарського суду Одеської області та на постанову від 28.01.2014Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/2442/13 господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вкусная планета"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5прозвернення стягнення на предмет іпотекиВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаВоїна С.М. (дов. від 23.01.2014 № 1-132000/1210);відповідачане з'явились;третьої особине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вкусная планета" (надалі - ТОВ "Вкусная планета"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 1,30 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, в рахунок погашення заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 16к-216 від 24.09.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії та ОСОБА_5, у розмірі 15 434 778,86 грн., у тому числі: 1 999 922,18 грн. - сума простроченої заборгованості по кредиту; 1 465 978,47 грн. - сума простроченої заборгованості по процентам; 11 968 878,21 грн. - пеня за прострочення заборгованості по кредиту та відсоткам, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону; встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності за початковою ціною згідно експертної оцінки, що буде проведена суб'єктом оціночної діяльності під час судового розгляду (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.11.2013).

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.11.2013 у справі № 916/2442/13 (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів: Бєляновський В.В. - головуючий, судді - Мишкіна М.А., Будішевський Л.О.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 04.11.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстації. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 525, 526, 590, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 32, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неповно з'ясовані усі обставини справи, які маєть значення для правильного вирішення спору по суті, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, 24.09.2007 між ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ") (Банк) та громадянином ОСОБА_5 (Позичальник) укладений Кредитний договір № 16к-216, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 2000000,00 грн., які Позичальник зобов'язався повернути в строк до 24.09.2010 та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних; за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за кредитним договором Позичальник повинен сплачувати пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення (п.п. 2.1., 6.1. Кредитного договору).

Крім цього, в забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань, 24.09.2007 між ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 4595, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю майнові права на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 1,39 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0116, в межах згідно з планом, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування комплексу виробничих та складських приміщень; право власності на таку земельну ділянку Іпотекодавець набуде з моменту отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації відповідно до чинного законодавства України. Право іпотеки на земельну ділянку виникає у Іпотекодержателя одночасно з виникненням у іпотекодавця права власності на земельну ділянку. Іпотекодавець зобов'язаний в строк до 24.03.2008 отримати на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки Державний акт на право власності на земельну ділянку та протягом трьох днів з дня отримання зазначеного документа надати Іпотекодержателю оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, його нотаріально засвідчену копію та укласти з Іпотекодержателем додаткову угоду до цього Договору про уточнення опису предмета іпотеки відповідно до отриманого Державного акту.

15.11.2007 ОСОБА_5 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 1,39 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0116.

В подальшому, вказана земельна ділянка АДРЕСА_1, майнові права на яку є предметом Іпотечного договору, була розподілена ОСОБА_5 на дві частини: 0,09 га та 1,30 га із присвоєнням інших кадастрових номерів 5121085400:01:002:0271 та 5121085400:01:002:0272 відповідно, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку від 24.11.2008 та витягами з Поземельної книги про земельну ділянку від 10.10.2012.

Разом з тим, земельна ділянка, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Холоднобалківська сільська рада, площею 1,30 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, майнові права на яку належать Банку відповідно до Іпотечного договору від 24.09.2007, була відчужена Іпотекодавцем (ОСОБА_5.) на підставі Договору купівлі-продажу від 26.01.2011 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вкусная планета".

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.09.2012 у цивільній справі № 2-820/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (майновий поручитель) солідарно на користь Банку заборгованість за Кредитним договором № 16к-216 від 24.09.2007 у загальному розмірі 3 317 588,99 грн. На виконання цього рішення Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області був виданий виконавчий лист № 2/1510/268/12 від 01.03.2013, який постановою державного виконавця від 25.06.2013 повернутий стягувачу, у зв'язку із відсутністю у боржників майна, на яке може бути звернено стягнення.

Банк звертаючись з даним позовом до ТОВ "Вкусная планета" посилається на те, що до останнього на підставі Договору купівлі-продажу від 26.01.2011 перейшло право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 1,30 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, майнові права на яку належать Банку на підставі Іпотечного договору від 24.09.2007, а в силу приписів ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а тому Банк просить задовольнити свої вимоги за Кредитним договором № 16к-216 від 24.09.2007, заборгованість за яким станом на 06.09.2013 складає 15 434 787,86 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2012 у цивільній справі № 1506/135/2012, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.07.2013, Договір купівлі-продажу від 26.01.2011 земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 1,30 га, кадастровий номер 5121085400:01:002:0272, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Вкусная планета", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 64, визнано недійсним та приведено сторони у первісний стан.

Відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу приписів частини 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За встанвленого та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апедяційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач - ТОВ "Вкусная планета" не є власником земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім цього судами також враховано, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Разом з тим, в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували на час розгляду справи факт державної реєстрації земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, за відповідачем, що також свідчить про недоведеність позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Крім цього, всі доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -