Постанова ВГСУ від 27.04.2017 року у справі №917/1233/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Справа № 917/1233/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.,розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі№ 917/1233/16Господарського судуПолтавської областіза позовомФермерського благодійного господарства "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана ХлистюкадоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договорув засіданні взяли участь представники:

- позивача: - відповідачі: ВСТАНОВИВ:

Фермерське благодійне господарство "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка (Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області про розірвання договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 (суддя Мацько О.С.) позовні вимоги задоволено; розірвано договір від 03.11.2014, укладений між Фермерським благодійним господарством "Васюта" міжнародного благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Суд дійшов висновку, що відповідачем, в порушення умов договору, без погодження із позивачем та за відсутності його розпорядження стосовно організації сівозміни, було здійснено посів на земельній ділянці, що є об'єктом обробітку, культур, які не належать до овочевих та садових, а саме, у 2015 році посіяно соняшник, а у 2016 році - кукурудзу.

За таких обставин, враховуючи спеціалізацію господарства позивача, умови договору щодо об'єкту вирощування і зберігання, а також - складний і трудомісткий характер вирощування суниці, суд визнав недотримання відповідачем істотної умови договору і використання земельної ділянки з іншою метою, ніж та, що погоджена у договорі та у відповідній бюджетній програмі, самовільна зміна виконавцем об'єкту вирощування та зберігання, встановленого п.2.2 договору, позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору та зашкодило інтересам позивача, тому наявні підстави для розірвання договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (судді: Шевель О. В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2016 залишено без зміни.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник доводить безпідставність висновків суду про порушення ним умов договору, оскільки суди в порушення норм ст.ст. 4-2, 4-7, 43, 82 ГПК України обмежилися викладенням доводів та доказів позивача, на користь якого прийнято рішення, не надавши правової оцінки його доводам, не врахувавши висновки Верховного Суду України у справі № 6-20гс14, що за змістом норм с. 111-28 ГПК України є обов'язковими для суду.

Скаржник вважає, що належним чином виконував зобов'язання за договором, що встановлено судовим рішенням від 20.10.2015 у справі № 917/2083/15, преюдиційне значення якого не враховано судами чим порушено ст. 35 ГПК України, тому у суду не було підстав для застосування ст. 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору.

Позивач надіслав суду електронне повідомлення № 675 від 26.04.2017 в якому звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи з причин хвороби свого представника, що унеможливлює участь останнього в судовому засіданні.

Суд зазначене клопотання відхиляє, керуючись наступними мотивами.

Будь-які обставини, що наводяться учасниками судового процесу повинні бути підтверджені суду належними доказами, тому за відсутності таких, у суду немає підстав визнати доводи позивача обґрунтованими. Суд бере до уваги, що позивач не наводить обставин, які б унеможливлювали або його особисту участь в судовому засіданні без представника, або надання повноважень іншому представнику.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження розгляду справи та відкладення судового засідання з причин, що унеможливлюють явку представника та відповідача особисто.

Суд зазначене клопотання відхиляє, керуючись наступними мотивами.

Суд не бере до уваги зазначення представником про наступне надання доказів суду безпосередньо, оскільки, по-перше, заявник не наводить самих обставин, які обгрунтовують неможливість участі в судовому засіданні та які він в подальшому має намір доказувати, а по-друге, не вказує на суть таких доказів та причини, які унеможливлюють їх подання разом з клопотанням.

За таких обставин у суду немає підстав визнати доводи позивача обґрунтованими.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2017.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.04.2017 у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи; протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначений склад колегії: Яценко О.В., Сибіга О.М., Ходаківська І.П..

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами було укладено договір від 03.11.2014 строком на 15 років, відповідно до п.1.1 якого замовник (позивач) доручає за грошову винагороду, а виконавець (відповідач) зобов'язується надати багаторічний комплекс послуг та виконати роботи із обробітку ґрунту, вирощування, збирання, переробки і реалізації урожаю овочевих та садових сільськогосподарських культур на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 2.1. договору, об'єктом обробітку є земельна ділянка площею 93,4 га, яка на праві постійного користування належить ОСОБА_5 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 від 27.01.1997 та передається виконавцю для виконання зобов'язань за договором від 03.11.2014.

Предметом позову в даній справі є розірвання вищевказаного договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що правовим наслідком порушення зобов'язання може бути, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.