ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 910/28941/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Яценко О.В.за участю представників:позивачаДорошенко А.О. (дов. від 11.02.2016 р.)відповідачаБарибіна К.Б. (дов. від 25.12.2015 р. №002/16)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі №910/28941/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державна організація "Автобаза Державного управління справами"простягнення 1 041 200,00 грн. В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 1041200,00 грн. за договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 1303553 від 08.10.2013 р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Після нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015 р. (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.04.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.
У відзиві на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" висловлює свою позицію щодо даного спору, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 27.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" (страховик) було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 1303533.
Згідно умовами договору було застраховано майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Mersedes Benz GL 500 4MATIC, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
Пунктом 11.1. договору сторони визначили, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) в порядку і на умовах визначених договором, Правилами та чинним законодавством України, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений договором строк та виконувати умови договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що в березні 2014 року невстановлені особи, перебуваючи на території ДО "Автобаза Державного управління справами" незаконно заволоділи вищевказаним автомобілем.
Даний факт зафіксовано працівниками органів внутрішніх справ та підтверджується довідкою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
25.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 04.12.2014 № 1018-001/14 йому було відмовлено у її виплаті з посиланням на порушення п. 19.1.5. договору.
Спір у даній справі виник у зв'язку із відмовою відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, на підставі пропуску строку зазначеного в договорі страхування для повідомлення про настання страхового випадку.
Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сервіси для юристів