Постанова ВГСУ від 27.04.2016 року у справі №910/23710/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/23710/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід21.03.2016у справі№910/23710/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест"доПрокуратури міста Києвапророзірвання договору,

за участю

- позивача:Дахновський С.М. (довіреність від 30.01.2015)- відповідача:1) Ткаченко В.В. (посвідчення № НОМЕР_2 від 05.09.2012, довіреність від 26.04.2016) 2) Романов Р.О. (посвідчення № НОМЕР_1 від 21.01.2013, довіреність від 26.04.2016),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест" (далі - позивач) звернулось у суд з позовом до Прокуратури міста Києва (далі - відповідач), у якому просило розірвати договір від 10.02.2005 №б/н про участь у будівництві житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по вул. Артема, 82 у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на те, що відповідач не виконує передбачені законом та договором обов'язки, що унеможливлює здійснення позивачем будівництва житлового будинку відповідно до укладеного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 (суддя Пінчук В.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Суховий В.Г., Мальченко А.О.), це рішення суду скасовано, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що Київським апеляційним господарським судом було забезпечено повне, всебічне та об'єктивне дослідження обставин справи, винесено законну постанову і підстави для її скасування відсутні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 №59/1269 відповідачу було видано Державний Акт серія ЯЯ №9392766 на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на вул. Артема, 82 у Шевченківському районі міста Києва з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Судами обох інстанцій встановлено, що 10.02.2005 між позивачем (інвестор-підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про участь у будівництві житлового будинку, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов'язались шляхом прямих інвестицій інвестора-підрядника та залученням коштів населення, фізичних та юридичних осіб, спільними зусиллями виконати роботи по будівництву житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по вул. Артема, 82 у Шевченківському районі м. Києва, орієнтовною загальною площею 7000 кв.м.

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач на період підготовки до будівництва та на період самого будівництва об'єкта зобов'язується виконувати функції замовника щодо забезпечення оформлення державного акту на право користування землею, видання наказу про затвердження проекту, здійснення оформлення акту приймальної комісії та замовлення виготовлення технічного паспорту об'єкту.

Як передбачено п. 1.3. договору, позивач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи та передати замовнику (відповідачу) об'єкт у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих будівельних норм та правил в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язався контролювати хід будівництва та прийняти належним чином об'єкт після завершення будівництва.

Згідно п. 1.4. договору відповідач на період підготовки до будівництва та на період самого будівництва об'єкта передав деякі функції замовника інвестору-підряднику (позивачу), у тому числі щодо розроблення проектно-кошторисної документації, здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом, здійснення будівництва з залученням генпідрядної організації за власним вибором, фінансування проектування та будівництва із залученням інших учасників інвестиційної діяльності, ведення на своєму балансі бухгалтерського обліку будівництва об'єкту.

Відповідно до п. 2.3.3 договору з початком виконання будівельних робіт на об'єкті позивач може здійснювати розрахунки з замовником площею в інших збудованих будинках на території м. Києва в рахунок площі, передбаченої для замовника в п. 2.2. договору.

Згідно п. 3.1. договору введення в експлуатацію об'єктів може здійснюватись чергами (пусковими комплексами). Терміни будівництва та строк здачі окремих черг будуть узгоджені сторонами додатковою угодою після розробки проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п.5.1, 6.1, 6.2. договору інвестор-підрядник відповідає за охорону будівельного майданчика, його освітлення, огорожу, дотримання санітарних та протипожежних вимог, складування будівельних матеріалів та розташування техніки, виконує роботи у відповідності до затвердженої проектної документації, будівельних норм та правил, графіків виконання робіт, забезпечує відповідачу (як замовнику) можливість вільного доступу в робочий час на будівельний майданчик і здійснення контролю за ходом виконання робіт.

Даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором (п. 12.1. договору).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно поданих позивачем документів, за період дії договору позивач виконав певний обсяг робіт щодо забезпечення належного виконання власних договірних зобов'язань та будівництва об'єкта, зокрема, було укладено договори з суб'єктами господарювання щодо отримання вихідних даних для проектування об'єкту (технічних умов для проектування, містобудівних умов та обмежень, погоджень відповідних контрольних органів та органів місцевого самоврядування), а також щодо робіт та послуг безпосередньо з проектування та будівництва об'єкту (а.с. 24-244 т.1).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо розірвання вказаного договору позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого позивач не має можливості здійснювати будівництво об'єкту.

Своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення відповідачем умов спірного договору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того відповідачем було істотно порушені умови договору, що згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Разом з тим, з такими правовими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.