ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 907/1068/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід01.12.2015у справі№907/1068/14Господарського судуЗакарпатської областіза позовомПриватного підприємства Фірми "Каменяр"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод"простягнення суми
за участю
- позивача:Лелюх Л.П. (довіреність від 27.04.2015),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство Фірма "Каменяр" (далі - позивач) просило з урахуванням зменшення позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод" (далі - відповідач) 65 000,00 грн. заборгованості, пеню по договору в розмірі 14 538,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 73 935,00 грн., три відсотки річних в розмірі 7 311,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повністю розрахувався за поставку йому товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, пеню нараховану за період з 14.04.2014 по 13.10.2014, інфляційні втрати з 14.04.2014 по 28.02.2015 та три відсотки річних за період з 14.04.2014 по 26.03.2015.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ремецькі О.Ф., судді Бобрик Г.Ю., Мокану В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костів Т.С., судді Желік М.Б., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 65 00,00 грн. боргу, 7 109,04 грн. пені, 17 801,86 грн. інфляційних втрат, 1 848,49 грн. три відсотки річних, вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем 07.11.2013 за №07-11 було укладено договір поставки.
Згідно умов даного договору позивач зобов'язався поставити обладнання для переробки цеолітової продукції згідно технічних характеристик, яке зазначене в специфікації до даного договору вартістю 1 200 000 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити дане обладнання в кількості і асортименті, обумовленому в п.1.1 даного договору в терміни та на умовах, які визначені п.4 договором.
Відповідно до п.4.2.1 договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача аванс в розмірі 350 000 грн. протягом 5 банківських днів від дати підписання даного Договору.
Згідно із п.4.2.3 Договору, остаточний розрахунок з постачальником здійснюється в день підписання акту приймання обладнання.
28.12.2013 позивач поставив відповідачу дробарку ДВУ-7, грохот ГИСЛ-42 і раму зварну на суму 760 000 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №007829.
28.02.2014 автоперевізником ТОВ "Вест-Транс" були доставлені відповідачу пневмоциклон ПК-35 і п'ять конвеєрів В-500 на загальну суму 350 000 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №02Ц від 26.02.2014.
07.04.2014 позивач і відповідач підписали додаткову угоду до договору №07-11, якою змінили специфікацію поставленого обладнання, у зв'язку з чим змінилася ціна даного обладнання, яка склала 1 000 000 грн. з ПДВ.
Згідно із видатковою накладною №РН-0000010 від 22.05.2014 постачальник (позивач) відвантажив, а одержувач (відповідач) отримав обладнання на 1 000 000 грн. в т.ч. ПДВ, а саме: дробарку ДВУ-7 в зборі, грохот ГИСЛ-42 в зборі, чотири конвеєри В-500, раму зварну та конвеєр СМД-150. Видаткова накладна на пневмоциклон ПК-35 вартістю 200 000 грн. з ПДВ, який був поставлений по ТТН № 02Ц, позивачем не видавалася.
Суди також встановили, що позивач поставив відповідачу обладнання на суму 1 200 000 грн., яке зазначене в ТТН №007829 від 28.12.2013, ТТН № 02Ц від 26.02.2014.
Також встановлено, що відповідач відмовився підписати запропонований йому позивачем акт від 26.02.2014 прийому-передачі обладнання по договору №07-11 від 07.11.2013 на суму 1 200 000 грн.
За вказаних обставин суди дійшли висновку, що оскільки постачання обладнання було завершено 28.02.2014, що підтверджується ТТН №02Ц від 26.02.2014, то і акт приймання обладнання мав бути підписаний 28.02.2014, а відповідач безпідставно відмовився від підписання акту приймання-передачі обладнання.
Судами встановлено, що поставлене обладнання по Договору № 07-11, а саме: дробарка ДВУ-7, грохот ГИСЛ-42 та два конвеєри В-500 замкнутого циклу представляють собою комплексний агрегат і встановлюються на зварній рамі, а тому вони були змонтовані на виготовлені відповідачем фундаменти. Комплектне обладнання було поставлене, змонтоване, виконаний пробний пуск і заводські випробування. Після виконання монтажних, пусконалагоджувальних робіт між позивачем та ОСОБА_5 був підписаний акт №1 від 08.06.2014, який підтверджує факт виконання умов Договору №07-11 зі сторони позивача.
12.03.2015 відповідач повернув за відповідним актом-приймання-передачі пневмосепаратор ПК-35 (пневмоциклон) позивачу вартістю 200 000 грн., у зв'язку з чим відпала потреба встановлювати систему пневмосепарації, а тому суди дійшли висновку, що Договір №07-11 від 07.11.2013 виконаний позивачем в повному обсязі.
Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення 265 000 грн. основного боргу були зменшені позивачем на 200 000 грн. вартості повернутого пневмосепаратору ПК-35
Судами встановлено, що скаржник перерахував позивачу 925 000 грн., що не заперечувалось сторонами. Залишок заборгованості склав 65 000 грн.
Сервіси для юристів