Постанова ВГСУ від 27.01.2016 року у справі №904/7165/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 904/7165/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2015у справі№ 904/7165/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської радипростягнення 34770165,97 грн.за участю представників сторін:

позивача: Смакота Н.І., дов. від 18.04.2015 № 14-98

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 19558127,71 грн. основного боргу, 3495342,23 грн. пені, 537570,89 грн. 3% річних, 11179125,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 689/14-БО-4 на купівлю-продаж природного газу від 10.12.2013.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 у справі № 904/7165/15 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19558127,71 грн. основного боргу, 11179125,14 грн. інфляційних втрат, 537570,89 грн. 3% річних, 1747671,12 грн. пені, 73080 судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015 у справі № 904/7165/15 в частині зменшення пені на 1747671,11 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 1747671,11 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено судами попередніх інстанцій.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що при вирішенні питання про зменшення суми неустойки суди не надали належної оцінки майновому стану сторін та залишили поза увагою інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення вимог ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (покупець) було укладено Договір № 689/14-БО-4 про купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений позивачем на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ, продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до Розділу 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін на скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно із п.п. 3.3, 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 29.04.2014, Додатковою угодою № 3 від 23.05.2014, Додатковою угодою № 4 від 13.06.2014, Додатковою угодою № 5 від 17.09.2014, Додатковою угодою № 6 від 11.11.2014 та Додатковою угодою № 7 від 15.12.2014 сторони вносили зміни до пункт 5.2 Договору в частині визначення ціни природного газу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання умов Договору позивач у період з січня по грудень 2014 року включно передав відповідачу природний газ загальною вартістю 19558127,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані сторонами без зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу.

Згідно із п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Суди попередніх інстанцій визначили, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті отриманого у спірний період природного газу не виконав.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу у встановлені договором строки стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 19558127,71 грн. основного боргу, 3495342,23 грн. пені, 537570,89 грн. 3% річних, 11179125,14 грн. інфляційних втрат.

Встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого природного газу, перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум основного боргу, процентів річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 19558127,71 грн. основного боргу, 537570,89 грн. 3% річних, 11179125,14 грн. інфляційних втрат.

Судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються.

Правомірність зменшення заявленої до стягнення суми пені є предметом касаційного оскарження у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначено п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.