Постанова ВГСУ від 27.01.2016 року у справі №904/4466/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 904/4466/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 23.07.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 28.09.2015у справі Господарського суду№ 904/4466/15 Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доПублічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"прозобов'язання виконати платіжне дорученняу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Стрельченко Я.С.;Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 20.01.2016 № 02-05/38, у зв'язку із перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Самусенко С.С.

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про зобов'язання виконати платіжне доручення № 1 від 11.03.2015 на переказ грошових коштів шляхом перерахування коштів у розмірі 38 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015 у справі № 904/4466/15 (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий суддя, судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В.), зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" виконати платіжне доручення № 1 від 11.03.2015 на переказ коштів шляхом перерахування з рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ "Акцент-Банк" грошових коштів у розмірі 38 000, 00 грн. на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 № НОМЕР_3 відкритий в ПАТ "Укрсиббанк".

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 904/4466/15, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 29.10.2012 між відповідачем та позивачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно із якою позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Акцент-Банк", які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 29.10.2012 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

21.03.2014 ПАТ "Акцент-банк" (відповідач) в односторонньому порядку, платіжним дорученням № Е0324L0J66 списав грошові кошти в розмірі 39 597, 21 грн. з поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 та перерахував їх на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2, з призначенням платежу "перенос заборгованості згідно із договором".

15.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі платіжного доручення № Е0516L012P перерахував грошові кошти в сумі 39 597, 21 грн. з рахунку ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2 на рахунок позивача № НОМЕР_1, з призначенням платежу "сторно платежа РТ07Е0324L0J66 6763745".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підтверджується випискою відповідача про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (а. с. 126), на його рахунку знаходилось 39 697, 21 грн.

Позивач 12.03.2015 направив на адресу відповідача заяву-вимогу № б/н від 11.03.2015 про перерахування з рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ "Акцент-Банк" грошових коштів у розмірі 38 000, 00 грн. на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 № НОМЕР_3 відкритий в ПАТ "Укрсиббанк". До листа було додано оригінал платіжного доручення № 1 від 11.03.2015.

12.03.2015 заява-вимога позивача отримана позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 18).

Відповідь на дану заяву-вимогу позивача в матеріалах справи відсутня. Тобто, всупереч вимог п. 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк не повідомив позивача про причини невиконання платіжного доручення.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем, в установлені законодавством України строки платіжне доручення № 1 від 11.03.2015 виконане не було; у зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися з позовом до суду про зобов'язання відповідача перерахувати вищезазначені грошові кошти.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, за усіх обставин позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України є непорушним.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074 ЦК України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.