Постанова ВГСУ від 26.12.2016 року у справі №910/17806/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 910/17806/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

за участю представників:

ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2016

у справі № 910/17806/16

за позовом ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2016 (суддя Грєхова О.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Руденко М.А. - головуючий, судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.), відмовлено у прийнятті позовної заяви ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 15.11.2016, ухвалу господарського суду першої інстанції від 29.09.2016 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що суди не вірно витлумачили п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, не застосували вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та невірно дійшли висновку про те, що вимоги у позовній заяві не є майновими вимогами.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно з ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;