Постанова ВГСУ від 26.12.2016 року у справі №908/1066/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 908/1066/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 06 липня 2016 року Донецького апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016 рокуу справі№ 908/1066/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"допублічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"про стягнення 184 251,30 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 142 759, 40 грн, 33 947, 31 грн пені, 2 244, 48 грн 3 % річних 5 300, 11 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 (суддя - Азізбекян Т. А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 33 575, 89 грн пені, 2 200, 99 грн 3 % річних, 5 300, 11 грн інфляційних втрат та судовий збір.

В частині позовних вимог щодо стягнення 142 759, 40 грн основного боргу провадження у справі припинено.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (головуючий - Скакун О.А., судді - Ломовцева Н.В., Колядко Т.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 5 065, 99 грн пені, 984, 91 грн інфляційних втрат скасовано.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 в такій редакції: "Стягнути з ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь ПАТ "Запорізький завод феросплавів" 28 510, 00 грн пені, 2 200, 99 грн 3 % річних, 4 315, 20 грн інфляційні втрати та судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення про стягнення заборгованості і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 1 000, 00 грн пені, 2 220,99 грн 3 % річних, 4 315,20 грн інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 05.12.2013 між ПАТ "ЗФЗ" (власник) та ПАТ "ЗАлК" (користувач) було укладено договір № 163/06Д/2014 про користування колектором зливної каналізації, за умовами якого власник надає користувачеві право спільного користування колектором промислово-зливової каналізації для скидання з території ПАТ "ЗАлК" промислово-зливових вод.

Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата за користування колектором здійснюється користувачем на поточний рахунок власника щомісяця протягом 5 банківських днів від дати виставлення рахунку та акту прийому-передачі за користування колектором.

Акт прийому-передачі за користування колектором повинен бути підписаний і повернутий власникові до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.2. договору за користування колектором зливової каналізації користувач сплачує власникові 16 995, 17 грн без ПДВ щомісяця. До вартості послуг застосовується ставка ПДВ, що діє у період надання цих послуг.

У п. 7.1. договору сторони погодили, що цей договір укладається строком з 01.01.2014 по 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 1 від 04.12.2014 до договору сторони продовжили строк дії договору по 31.12.2015 та виклали п. 2.1. договору у новій редакції, згідно з якою загальна сума договору визначається, виходячи з чинної щомісячної вартості користування колектором користувачем і становить 489 460, 80 грн з урахуванням ПДВ; щомісячна вартість користування колектором на момент підписання цієї додаткової угоди складає 20 394, 20 грн з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у період з червня по грудень 2015 року в останній день кожного розрахункового місяця підписували акти прийому-передачі за користування колектором на суму 20 394, 20 грн, а всього на загальну суму 142 759, 40 грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо сплати за користування колектором за договором не виконав, позивач просить стягнути з нього 142 759, 40 грн основного боргу, 33 947, 31 грн пені, 2 244, 48 грн 3 % річних 5 300, 11 грн інфляційних втрат.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в наслідок чого у нього утворилася заборгованість, то суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для її стягнення з відповідача, однак, врахувавши, що після порушення провадження у справі останнім за платіжними дорученнями № 78 від 29.04.2016, № 108 від 10.05.2016, № 193 від 07.06.2016 вказана заборгованість була сплачена, то суди обґрунтовано припинення провадження у справі щодо стягнення 142 759, 40 грн основного боргу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.