ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2014 року Справа № 917/709/14
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2014 року у справі № 917/709/14 за позовом комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 1 079 687 грн 61 коп.,
УСТАНОВИВ: У квітні 2014 року комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 1 065 853 грн 32 коп. основного боргу, 9 456 грн 57 коп. пені та 4 668 грн 72 коп. річних з підстав неналежного виконання договору від 1 березня 2001 року № 291 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності.
У зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 35 900 грн 48 коп. пені та 12 911 грн 47 коп. річних.
Відповідач позов не визнав, проте просив суд зменшити розмір пред'явленої до стягнення пені до 100 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року (суддя О. Ківшик), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено.
Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" просить рішення та постанову в частині стягнення 14 666 грн 73 коп. пені та 4 688 грн 15 коп. скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 22 Господарського процесуального кодексу України та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 1 березня 2001 року між міським комунальним підприємством "Кременчукенерго", після зміни назви - комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Полтаобленерго", після зміни назви - публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (орендар) було укладено договір № 291 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - договір), вартість якого становить 23 139 188 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об'єкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по тепло - та водопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію. Договір укладено строком на 25 років.
Умовами договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць 38 565 грн 30 коп.; орендна плата перераховується до міського бюджету щомісячно, не пізніше 12-го числа наступного місяця за звітним кварталом і направляється орендодавцю на погашення різниці в тарифах (пункти 3.1, 3.3 договору).
Передачу майна - тепломережі, бойлерні, транспортні засоби - сторони оформили актом від 22 березня 2001 року.
Додатковою угодою від 1 червня 2011 року до договору сторони погодили, що до майна, визначеного в розділі 1 договору, орендар додатково приймає у строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно відповідно до договору оренди від 1 березня 2001 року № 291, експертна вартість якого становить 2 446 280 грн; розмір орендної плати за користування майном, передбаченого розділом 1 цієї додаткової угоди становить за базовий місяць розрахунку - червень 2011 року - 30 578 грн 50 коп., податок на додану вартість - 20 відсотків.
Передача майна оформлена актом від 1 червня 2011 року.
Порушення орендарем строків розрахунків у січні-квітні 2014 року спричинило спір.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 12 911 грн 47 коп. річних за період з 13 лютого по 23 травня 2014 року.
Пунктом 3.5 договору сторони узгодили, що якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, ураховуючи день оплати.
З підстав порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 3.5 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення 35 900 грн пені за період 13 лютого по 23 травня 2014 року. Водночас, ураховуючи ступінь виконання договору і доводи відповідача щодо зменшення її розміру, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав застосування до спірного правовідношення правила пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Полтавської області від 10 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2014 року у справі № 917/709/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець
Сервіси для юристів