Постанова ВГСУ від 26.11.2015 року у справі №910/3725/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 910/3725/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Ісар Є.С. - прокурор відділу ГПУ, посв. №035952, відповідача-1-3, третьої особи-3: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-4: Іщенко Г.М. - дов. від 21.07.15, третьої особи-1: Кохан А.С. - дов. від 11.06.15, третьої особи-2: Кадієвський І.І. - дов. від 30.09.15,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.04.15у справі№ 910/3725/14 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах державидо треті особи1. Київської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Харчомашовець" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД" 1.Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2.Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві (змінено найменування на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві) 3.Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

провизнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутності прав

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.11.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 05.11.15 перерва до 12.11.15, яка продовжувалася до 26.11.15.

Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (в інтересах держави) до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД" про: 1)визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.07 №356/3190 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва"; 2)визнання недійсними виданих ОКЖК "Харчомашовець" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292, №006293, зареєстрованих 08.01.08 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00199, №07-8-00200; 3)визнання недійсними виданих ТОВ "Будівельна асоціація" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №030300, №920173, зареєстрованих Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.10.08, 09.07.09 за №07-8-00261, №07-8-00301 і виданого ТОВ "ТЕСТБУД" державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011945, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.09.10 за №07-8-00389; 4) визнання відсутнім у ОКЖК "Харчомашовець", ТОВ "Будівельна асоціація", ТОВ "ТЕСТБУД" права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103449025,40 грн., площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63505863,31 грн. Прокурор посилався на те, що оспорюване рішення прийнято радою з порушенням норм законодавства, зокрема, статей 5, 83, 84 Земельного кодексу України, статей 7, 14, 21, 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Він наголошував на тому, що спірні земельні ділянки надані юридичній особі - Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Харчомашовець", який не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів статті 41 Земельного кодексу України; що такі земельні ділянки розташовані в межах об'єкта природно-заповідного фонду, а тому вони не можуть передаватися у приватну власність та на них забороняється діяльність, яка призводить до знищення об'єкта природно-заповідного фонду, зокрема, і будівництво. Крім того, кооператив міг набути спірні земельні ділянки у власність чи на правах оренди лише шляхом придбання цих прав на конкурентних засадах. Отже, як вважав, прокурор факт незаконності набуття ОКЖК "Харчомашовець" права власності на земельні ділянки свідчить про подальшу неправомірну передачу прав на них іншим особам.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.14 (судді Бондаренко Г.П., Спичак О.М., Цюкало Ю.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Господарський суд виходив з того, що оспорюване рішення ради прийнято з порушенням вимог закону та всупереч інтересам територіальної громади міста Києва, а тому суд визнав таке рішення недійсним. Водночас господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і в частині визнання недійсними державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім у відповідачів права власності, оскільки вони є похідними від вимоги щодо визнання недійсним рішення міськради. Місцевий господарський суд також дійшов висновку про те, що прокурором не пропущено строк позовної даності та керувався, при цьому, приписами пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, Закону України від 20.12.11 №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.15 (судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД", яке просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 16, 256, 261, 267, пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України, статей 19, 123 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, статей 5, 7, 41 Закону України "Про кооперацію", статті 47 Закону України "Про землеустрій", статей 4, 29, 34, 58 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що земельні ділянки, передані ОКЖК "Харчомашовець" за рішенням Київської міської ради від 01.10.07 №366/3190, не знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків Острів"; що земельні ділянки надавалися житловому кооперативу за рахунок земель сільськогосподарського призначення СГТОВ "Хотівський"; що докази переведення спірних земельних ділянок з категорії земель сільськогосподарського призначення до земель історико-культурного призначення в матеріалах справи відсутні. Водночас, скаржник посилається на те, що ландшафтний заказник місцевого значення "Жуків острів" не створено, що виключає знаходження будь-якої земельної ділянки в його межах. Крім того, скаржник вважає, що ОКЖК "Харчомашовець", ТОВ "ТЕСТБУД", ТОВ "Будівельна асоціація" не є належними відповідачами у справі за заявленими вимогами; що позовні вимоги у справі не пов'язані між собою підставами виникнення і поданими доказами. Крім того, товариство наголошує на спливі строку позовної давності до заявлених вимог та помилковому застосуванні до спірних правовідносин приписів пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України.

Від прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від відповідачів-1, 2, 3 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві надійшло клопотання про зміну його найменування на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві у зв'язку із реорганізацією юридичної особи.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено, що 01.10.07 Київською міською радою (відповідачем-1) було прийнято рішення №356/3190 "Про передачу земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на вул. Лісничій, у Голосіївському районі м. Києва". За цим рішенням ОКЖК "Харчомашовець" передано земельні ділянки загальною площею 105,46 га на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.03 №117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.04 №79-6-00244, з них: площею 90,25 га - у власність для житлової забудови; площею 15,21 га - в довгострокову оренду на 49 років - для рекреаційних цілей та благоустрою території. На підставі вказаного рішення ОКЖК "Харчомашовець" було видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292, №006293, зареєстровані 08.01.08 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00199, №07-8-00200. Господарські суди також установили, що, в подальшому, ОКЖК "Харчомашовець" (відповідач-2) вніс земельні ділянки (площами 55,9336 га і 29,8789 га) до статутного капіталу ТОВ "Будівельна асоціація" (відповідача-3); що 30.10.08 і 09.07.09 останній отримав державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ №030299, №030300, №920173. Крім того, ним було переоформлено державний акт на земельну ділянку, площею 55,9336 га, у зв'язку з чим отримано державний акт на право власності серії ЯЖ №048872, зареєстрований 14.06.10 Головним управлінням земресурсів КМДА за №07-8-00358. Водночас, як було установлено судами, ТОВ "Будівельна асоціація" вніс земельну ділянку, площею 55,9336 га, до статутного капіталу ТОВ "Тестбуд" (відповідача-4); що останній також отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 55,9336 га, серії ЯЖ №011945, зареєстрований 08.09.10 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за № 07-8-00389. У зв'язку з переоформленням державних актів та подальшим відчуженням земельних ділянок державні акти серії ЯЖ №030299 від 30.10.08, від 14.06.10 №048872, видані ТОВ "Будівельна асоціація", повернуто до Головного управління земельних ресурсів КМДА, про що зроблено записи в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю. Поза тим, державний акт серії ЯЖ №030300 від 30.10.08, виданий ТОВ "Будівельна асоціація", а також державний акт, виданий ТОВ "ТЕСТБУД", не анульовані, записи щодо їх повернення чи анулювання (скасування) записів про їх видачу (реєстрацію) до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю не вносились. Отже, як установили суди, власниками спірних земельних ділянок, розташованих на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва, є ТОВ "Будівельна асоціація" (акт на право власності на земельну ділянку, площею 28,3789 га серії ЯЖ №920173) та ТОВ "ТЕСТБУД" (згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, площею 55,9336 га серії ЯЖ №011945). Як вже зазначалося, спірні земельні ділянки за оспорюваним рішенням ради були безоплатно передані у власність ОКЖК "Харчомашовець" на підставі статті 41 Земельного кодексу України. Проте, як установили суди, ОКЖК "Харчомашовець" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише чотири громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов, та він не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85. Отже, у Київської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірних земельних ділянок в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Крім того, суди зазначили про те, що спірні ділянки розміщені на території заказника "Острів Жуків"; що рішенням Київської міської ради від 02.12.99 №147/649 острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві; що 19.07.05 Київською міською радою рішенням № 806/3381 закріплено, що до встановлення меж заказника регламентовано утриматись від відведення земельних ділянок, що можуть бути включені до його складу. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є позовні вимоги Заступника Генерального прокурора заявлені в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД" про: 1)визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.07 №356/3190 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва"; 2)визнання недійсними виданих ОКЖК "Харчомашовець" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292, №006293, зареєстрованих 08.01.08 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00199, №07-8-00200; 3)визнання недійсними виданих ТОВ "Будівельна асоціація" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №030300, №920173, зареєстрованих Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.10.08, 09.07.09 за №07-8-00261, №07-8-00301 і виданого ТОВ "ТЕСТБУД" державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011945, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.09.10 за №07-8-00389; 4)визнання відсутнім у ОКЖК "Харчомашовець", ТОВ "Будівельна асоціація", ТОВ ТЕСТБУД" права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103449025,40 грн. та площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63505863,31 грн. Господарські суди ці вимоги задовольнили повністю, що колегією суддів визнається передчасним. Водночас суди дійшли висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності. Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти виключно в інтересах своїх територіальних громад, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян. Як вже зазначалося, спірні земельні ділянки до прийняття оскаржуваного рішення перебували у власності територіальної громади міста Києва та були безоплатно передані у власність відповідача-2 у відповідності до приписів статті 41 Земельного кодексу України. Згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами. Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України. Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 №186, визначено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Частиною 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. За змістом пункту 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік. У розумінні приписів наведених норм, при вирішення радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації відповідно до Житлового кодексу Української РСР і Примірного статуту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, ухваленою колегією суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах, від 17.06.14 у справі №21-195а14. Як вже зазначалося, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди виходили з незаконності вибуття спірних земельних ділянок із власності територіальної громади міста Києва та безоплатної передачі їх Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Харчомашовець". Водночас суди дійшли висновку про те, що строк позовної давності прокурором не пропущено, керуючись при цьому, приписами пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень Закону України від 20.12.11 №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства". Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. В постановах Верховного Суду України від 30.09.15 у справі №910/4626/14, від 30.09.15 у справі №910/3724/14 викладено правову позицію стосовно застосування статей 257, 261, 268 Цивільного кодексу України (щодо строку позовної давності). Цивільно-правовий інститут строків позовної давності унормований Главою 19 Цивільного кодексу України. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 Цивільного кодексу України. За приписами частини 1 зазначеної норми перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положеннями статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом України від 20.12.11 №4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. При цьому, пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції до внесення змін Законом України від 20.12.11 №4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у редакції до внесення змін Законом України від 20.12.11 №4176-VI (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи місцевого самоврядування, як визначив Верховний Суд України у згаданих постановах. На такі позови поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. У розумінні приписів наведених норм, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, і для цього необхідним є встановлення початку перебігу такого строку, чого у даному випадку судами здійснено не було. Як вже зазначалося, вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.09.15. Разом з тим, статтею 267 Цивільного кодексу України унормовано наслідки спливу строку позовної давності. За приписами цієї норми позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За приписами частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України у разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Між тим, ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди наведене залишили поза увагою. Обмежившись оцінкою доводів відповідача-4, викладених у відзиві на позов, щодо причин пропуску прокурором строків позовної давності, суди обох інстанцій не дослідили питання наявності чи відсутності заяви (клопотання) сторони про застосування строку позовної давності до заявлених вимог, як то передбачено приписами статті 267 Цивільного кодексу України; у разі його пропуску необхідно з'ясувати можливість відновлення такого строку (за наявності поважних причин). Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, а касаційна скарга задовольняється частково.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.15 у справі №910/3725/14 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.14 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець