Постанова ВГСУ від 26.11.2014 року у справі №910/5800/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 910/5800/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення господарського суду м Києва від 12 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 910/5800/14 за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення суми, -

Встановив:

У квітні 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 53814,11 грн. основного боргу за комунальні послуги, 792,37 грн. інфляційних, 1443,08 грн. 3 % річних, 2500 грн. витрат на правову допомогу, 33091 грн. моральної шкоди у зв'язку з приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 серпня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 53814,11 грн. основного боргу, 1443,08 грн. 3 % річних, 792,37 грн. інфляційних, 1148,46 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 5 листопада 1997 року власниками житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне", яке зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення № 201-офіс від 6 жовтня 2004 року серія САА № 384397 та свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення № 200-офіс від 6 жовтня 2004 року відповідач є власником нежитлових приміщень № 200-офіс та № 201-офіс, які розташовані у житловому будинку № 9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві, і не є членом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне".

26 червня 1999 року позивачем і акціонерною енергопостачальна компанія "Київенерго" укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді.

У період з лютого 2011 року по лютий 2013 року позивач отримував надані послуги (виконані роботи) у відповідності з укладеним договором, що підтверджено матеріалами справи.

Доказів щодо укладення відповідачем як власником зазначених нежитлових приміщень прямих договорів безпосередньо з підприємствами, організаціями, які надають відповідні послуги з опалення, водопостачання, водовідведення тощо, матеріали справи не містять.

За твердженнями позивача, відповідач користувався та на час розгляду справи в суді користується житлово-комунальними послугами, заяв про відмову від користування послугами, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг не подавав, проте, відповідної оплати цих послуг не здійснює, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 53814,11 грн., а вимога позивача щодо погашення боргу залишена без задоволення з посиланням відповідача на відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції встановив, що оскільки позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він, в силу положень ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення з останнім відповідного договору.

Згідно ст.ст. 13, 16, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично спожитих ним послуг у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 53814,11 грн.

Разом з тим, судом, з урахуванням норм ст. 625 Цивільного кодексу України, задоволено й вимоги щодо стягнення 1443,08 грн. 3 % річних, 792,37 грн. інфляційних за період з лютого 2011 року по лютий 2013 року, зважаючи на правильність відповідних розрахунків позивача.

Оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, стосовно того, що правова допомога була надана йому саме адвокатом, а не фізичною особою-підприємцем, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2500 грн. витрат на правову допомогу відмовлено з посиланням на положення ст.ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 33091,90 грн. також залишені судом без задоволення в зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності, а також ділової репутації позивача, на який посилався останній, обґрунтовуючи дану вимогу.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних і 3 % річних, як і висновок щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на послуги адвоката та моральної шкоди в зв'язку з їх необґрунтованістю, є законними, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.