ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року Справа № 920/200/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду Сумської області від 24.03.2016та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016у справі№ 920/200/16 Господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"простягнення 11156248,16 грн. за участю представників:
від позивача: Єршова С.В.
від відповідача: Волощук П.Ю.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.03.2016 у справі № 920/200/16 (суддя Резніченко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (головуючий суддя Пелипенко Н.М. судді: Камишева Л.М., Хачатрян В.С.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.03.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 920/200/16, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 612, 613, 664, 692 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
21.10.2016 Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін рішення, у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 31.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу від № 03/110/13-ПР та в подальшому внесено зміни в зазначений договір додатковими угодами №№ 1-15.
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
В розділі 2 договору (з урахуванням додаткових угод) сторони узгодили обсяги природного газу, які продавець має передати покупцеві, та передбачено можливість змінювати ці обсяги в установленому порядку.
Пунктами 3.3, 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця два примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно із пунктами 6.1, 6.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 28.04.2014), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. При цьому, оплата здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця та зараховується як оплата за газ.
Розділом 11 договору (в редакції додаткової угоди № 5 до договору) договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору позивач в січні, червні, липні та серпні 2013 року та лютому, березні, квітні 2014 року передав відповідачеві природний газ в об'ємі 52330,573 тис. куб. м. на загальну суму 208937558,46 грн., що підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками покупця та продавця і скріплені їх печатками.
Відповідач за поставлений позивачем в січні, червні, липні та серпні 2013 року та лютому, березні, квітні 2014 року природний газ розрахувався в повному обсязі, але з простроченням строків, встановлених пунктом 6.1 договору.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті природного газу стало підставою звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 1850958,40 грн. - 3% річних та 9305289,76 грн. - інфляційних втрат .
Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Судові рішення мотивовані тим, що прострочення відповідачем строків оплати за поставлений газ відбулось у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору на купівлю-продаж природного газу в частині вчасного повернення відповідачеві підписаних актів приймання-передачі, які є підставою для проведення остаточних розрахунків за поставлений газ.
Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави для відмови у стягненні сум процентів річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій посилалися на п.п. 3.3, 3.4, 6.1 договору, вказуючи на те, що сторони визначили порядок передачі газу, а також порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до яких обов'язком відповідача є надання підписаних та скріплених печаткою актів приймання-передачі природного газу в підтвердження фактичних обсягів отриманого газу, а обов'язок позивача полягає у поверненні відповідачеві підписаних зі своєї сторони актів або наданні письмової відмови від підписання актів. Саме підписані акти приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Сервіси для юристів