ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року Справа № 916/978/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг1) Військового прокурора Південного регіону України; 2) Тарутинської районної державної адміністрації Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі №916/978/13 Господарського суду Одеської області за позовомБілгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району доТарутинської районної державної адміністрації Одеської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінету Міністрів Україниза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Колос" та Одеської обласної державної адміністраціїпро визнання недійсним та скасування розпорядженьУ судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури: Яговдік С.М. (прокурор відділу ГПУ);
від позивача: Барда С.Ю. (представник за дов. від 30.12.2015);
Цицюра В.І. (предстаник за дов. від 25.12.2015);
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: не з'явилися
В С Т А Н О В И Л А:
Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Селянського фермерського господарства "Колос", про визнання недійсними та скасування розпоряджень Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СФГ "Колос" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" від 25.12.2007р. №392/А-2007 та "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок СФГ "Колос", наданих на умовах довгострокової оренди на території Веселодолинської сільської ради" від 24.10.2008р. №297/А-2008.
Позовні вимоги були обґрунтовані перевищенням повноважень райдержадміністрацією при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками Міністерства оборони України, наданими для потреб оборони, чим порушено право постійного користування земельною ділянкою площею 23253,17га, наданою у користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону та розташованою на території Веселодолинської сільської ради.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Востаннє рішенням Господарського суду Одеської області від 16 лютого 2016 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано відсутністю у Тарутинської райдержадміністрації повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою без погодження з Міністерством оборони України.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 02.08.2016, перевірене рішення місцевого суду скасував, у позові відмовив. Апеляційна інстанція установила, що розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 392/А-2007 від 25.12.2007р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СФГ "Колос" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" та № 297/А-2008 від 24.10.2008р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок СФГ "Колос", по-перше, вичерпали свою дію шляхом реалізації, по-друге, не є правовими підставами для виникнення у суб'єктів господарювання - учасників цієї справи речового права.
Військовий прокурор Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Скарга мотивована порушенням норм матеріального права та процесуального права, а саме статті 21 Цивільного кодексу України, статті 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статей 4, 82 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом вказаних норм права суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси. Скаржник вважає помилковими і висновки апеляційного суду про те, що спірні розпорядження не стали правовими підставами для виникнення у СФГ "Колос" речового права, оскільки саме вони є єдиною підставою для укладення договорів оренди землі, які також оскаржені прокурором в судовому порядку.
Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області також звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову у справі скасувати та відмовити у задоволенні позову. На думку скаржника судом не досліджено всіх обставин справи та не надано їм належної правової оцінки. Зокрема скаржник вказує, що позивачі не є належними землекористувачами, тому їх права відповідно до статті 152 Земельного кодексу України не є порушеними та захисту не підлягають. Окрім того скаржник вважає, що Міністерству оборони не належить право оперативного управляння земельними ділянкам, розпорядження якими здійснюється згідно з Земельним кодексом України, а не Законом України "Про правовий режим майна збройних сил України". Окрім того скаржник вказує, що в порушення статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом не здійснено розподіл судових витрат.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.
Як установлено апеляційним господарським судом, згідно з постановою Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 р. № 2002/063 "Об отводе 20 000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО", що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946 р. № 742рс, постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі (в межах, визначених у схемі, що додавалась). При цьому Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20 000 га землі, встановити межі земельної ділянки що відводиться в натурі.
Прийнятою Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У постановою від 12.02.1946 р. № 53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.12.1945 года за № 2002/063" регулювався порядок виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. № 2002/063, яке полягало у відселенні селянських господарств, що до цього розміщувались на території відведення.
В подальшому 10 червня 1946 р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. № 2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 р. № 53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га. Так, вказаним актом констатувалось відведення земельної ділянки на площі 23 600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому в акті від 10 червня 1946 р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акту.
Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету № 7 від 10.06.1946 р. "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946 р. про передачу земельної ділянки площею 23 600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.
Наказом Командира військової частини А-1366 від 20.02.2004 р. № 15 "Про розформування військової частини А-1366 Південного оперативного командування" та наказом Командувача військами Південного оперативного командування від 16.02.2004 р. № 67 "Про розформування військової частини А-1366 Південного оперативного командування" згідно з директиви Міністерства оборони України від 29.01.2004 року № 115/1/01 та директиви командувача військами Південного оперативного командування від 04.02.2004 р. № 6/1/017 сплановано розформування військової частини А1366 Південного оперативного командування. З метою своєчасного та якісного проведення організаційного заходу по розформуванню було наказано Військову частину А1366 розформувати до 30.06.2004 року, а правонаступником військової частини А1366 вважати військову частину А0242.
Разом з тим наказом командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 р. № 401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки" встановлено, що земельні ділянки полігонів, що тимчасово не використовуються і придатні для сінокосіння, випасу скота та посіву сільськогосподарських культур, необхідно передати у тимчасове користування військовим радгоспам Південного оперативного командування: Військовому радгоспу "Чорноморський" всі землі військового полігону "Тарутинський" в кількості 23 944 га. Взаєморозрахунки по спільній обробці землі за договором між в/ч А1366 та комерційними структурами за 2003-2004 роки здійснити через військовий радгосп "Чорноморський".
Згідно з актом прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військової частини А1366 військовому радгоспу "Чорноморський" від 26.08.2004 року вказаному радгоспу були передані землі площею 23 944 га.
Відповідно до листа Заступника командувача військ Південного ОК з будівництва та розквартирування військ від 12.04.2005 р. № 31/1/282 у зв'язку з тим, що наказ командувача військ Південного ОК від 11.03.2004 року № 401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки" втратив чинність, та крім того, у військовому радгоспу "Чорноморський" відсутні правовстановлюючі документи на всю земельну ділянку полігону, всі укладені договори на земельні ділянки, які раніше закріплювались за сторонніми землекористувачами (військова частина А1366, Південна регіональна організація ТВМР ЗС України) вважаються недійсними.
Разом з тим в рішенні Тарутинської районної ради Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 року № 206-IV зазначено у відповідності до абзацу першого пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2002 року, усі юридичні особи, які мають у постійному користування земельні ділянки, повинні були у встановленому порядку здійснити переоформлення права власності або права оренди на них до 01.01.2005 року, однак за 2002-2004 року ця процедура землекористувачами проведене не була, що підтверджує бездіяльність Міністерства оборони України щодо оформлення правоустановчих документів (в першу чергу державного акта) на право постійного користування землею полігону. До того ж всупереч вимогам статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" Міністерство оборони України в особі командувача військами Південного оперативного командування самостійно змінювало цільове призначення земель полігону і здійснювало надання в користування або в оренду земель полігону без погодження з органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади, зокрема військовому радгоспу "Чорноморський", Південній регіональній раді військових мисливців та рибалок Збройних сил України та іншим особам. Це підтверджується також актом прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військового радгоспу "Чорноморський" до ДП "Укроборонпостачальник" площею 23,9 тис. га, затвердженого 19.01.2005 року. Також районною радою зазначено, що згідно з директивою Міністерства оборони України від 29.01.2004 року № 115/1/01 військову частину А-1366, за якою були закріплені землі Тарутинського полігону, розформовано, у зв'язку з чим територія полігону для проведення військових навчальних заходів з цього часу не використовуватиметься зовсім. Так, вказаним рішенням райрада запропоновувала Тарутинській райдержадміністрації розглянути питання щодо припинення користування земельною ділянкою загальновійськового полігону площею 23 944 га військовою частиною А-1366 та іншими землекористувачами, звернутись до Верховної ради України, Кабінету Міністрів України та Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням щодо сприяння у приведенні землекористування у відповідність до норм чинного законодавства, а також у ліквідації Тарутинського загальновійськового полігону та зміні цільового призначення його земель.
Сервіси для юристів