Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №916/4495/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/4495/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Остапова В.В.,

ТОВ "Портінвест Лоджистік" - Юрець О.В.,

MAYA LAND SHIPPING&TRADING LTD - Бойчука Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016

та на рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016

у справі № 916/4495/15

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" та MAYA LAND SHIPPING&TRADING LTD

про стягнення 14 150,88 дол. США

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" та MAYA LAND SHIPPING&TRADING LTD про стягнення солідарно 14 150,88 дол. США заборгованості по оплаті корабельного збору за судозаходи в акваторію Іллічівського морського порту судна COPAN (прапор - Беліз). При цьому, відповідач-1 здійснював агентування судна, а відповідач-2 - є судновласником.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 (суддя Петренко Н.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 (колегія суддів у складі: суддя Величко Т.А. - головуючий, судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди дійшли висновку про те, що відповідно до норм Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), Митного кодексу України, Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори", неможливо застосовування до внутрішніх (каботажних) перевезень ставки корабельного збору, встановлені для міжнародних перевезень, адже згідно наведеного визначення міжнародних перевезень (ст. 132 КТМ України), вони здійснюються виключно між портами України та міжнародними портами, тобто обов'язковою умовою для застосування цієї ставки збору є факт заходу судна у закордонний порт, який у даному випадку відсутній.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 13.06.2016, постанову господарського апеляційного суду від 14.07.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги п.п. 2 п. 2.4 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 "Про портові збори" (далі - Порядок), ст. 85 КТМ України, ст. 530 ЦК України. Так, на думку позивача, для оплати портових зборів агенту були вручені рахунки на загальну суму 4 517,39 дол. США, які були оплачені ним в повному обсязі. Однак у вказаних рахунках були помилково розраховані ставки збору як для суден у каботажному плаванні, що не відповідає вимогам Порядку. Відповідно до п.п. 2 п. 2.4 Порядку ставки корабельного збору для суден у каботажному плаванні застосовуються для суден, що виконують рейси у каботажному плаванні під Державним прапором України. Судно Сораn ходить під прапором Белізу, у зв'язку з чим правомірно вважати, що корабельний збір мав бути розрахований та сплачений по ставкам, які діють для суден закордонного плавання. В Порядку відсутнє положення, яке звільняє судна в каботажному плаванні під іноземним прапором від сплати корабельного збору.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На думку відповідачів, господарськими судами зроблено правильні висновки стосовно безпідставності позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по сплаті корабельного збору у розмірі 14 150,88 дол. США.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 31.12.2013 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Портінвест Лоджистік" (агент) був укладений договір про агентування суден № 460-Па-ІЛФ-13, предметом якого є надання Іллічівською філією послуг з організації агентування суден і забезпечення оплати послуг адміністрації судновласниками (п. 1.2. договору);

- згідно з п. 2.1. договору адміністрація через агента надає послуги судновласникам з обслуговування суден, відповідно до Зводу звичаїв, що діють в Іллічівському морському порту;

- відповідно до п. 2.2.5 договору агент своєчасно забезпечує перерахування авансових сум від судновласників на оплату портових зборів та інших витрат, що пов'язані з агентуємими суднами;

- процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в Україні встановлені Порядком, пунктом 1.2. якого встановлено, що згідно з ч.ч. 3-5 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України;