Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №915/1640/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 915/1640/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Ємельянова А.С.розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовичана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 рокуу справі№ 915/1640/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа АнатолійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛВІ-3"простягнення зайво сплаченої орендної плати за договором оренди від 11.06.2013 у сумі 20 000 грн. та 415,88 грн. 3% річних

за участю представників сторін

від позивача: Мушкало С.М.,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВІ - 3" про стягнення зайво сплаченої орендної плати за договором оренди від 11.06.2013 у сумі 20 000,00 грн. та 3% річних у сумі 415,88 грн. посилаючись на неналежне виконання зобов'язань у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2015 у справі № 915/1640/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемко Роман Анатолійович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 та рішення місцевого господарського суду від 21.10.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛВІ-3" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (орендар) 11.06.2013 укладено договір оренди, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування частину нежитлових приміщень промтоварного магазину-виставочного залу та відділення банку, а саме приміщення, позначені у технічному паспорті під №№2,3,4,5,6,7,8, загальною площею 138,2 кв.м., які знаходяться на першому поверсі громадського будинку літ.А-4 за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська,13/2, а орендар зобов'язався прийняти це майно, своєчасно оплачувати встановлену цим договором плату за оренду, виконувати інші зобов'язання за цим договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендар за користування орендованим приміщенням сплачує орендну плату. Розмір орендної плати за період з дати підписання акту прийму-передачі до 31.07.2013 становитиме 20000 грн., оплата здійснюється протягом 2-х банківських днів з дати підписання договору. Починаючи з серпня 2013 щомісячна орендна плата становитиме 20 000 грн., яка вноситься на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця. Орендна плата за останній місяць оренди, а саме, за травень 2016 у розмірі 20 000 грн. сплачується орендарем до 15.06.2013 згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 10 числа за поточний місяць оренди, тобто сплата орендної плати за серпень 2013 має відбутися до 10 серпня 2013 так само і на наступні періоди має бути сплачена сума орендної плати згідно п.3.1 договору.

У разі прострочення сплати орендної плати та/або компенсації за комунальні послуги орендар зобов'язується сплатити пеню від суми, строк оплати якої порушений, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.4.3 договору).

Умовами п.5.2 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар прострочує орендну плату більше ніж за один місяць. При цьому, всі авансові платежі, здійснені орендарем, не повертаються і залишаються у орендодавця в якості компенсації.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендаря у випадках, зумовлених економічною неефективністю використання приміщення.

Згідно з п. 5.6 договору після припинення договору орендар зобов'язується протягом 10 (десяти) календарних днів передати орендодавцеві орендоване майно в належному стані з урахуванням нормального зносу, а в разі дострокового розірвання Договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів. Про передачу приміщення складається акт прийому-передачі. Орендар, який затримав повернення майна орендодавцеві, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє (35 місяців 20 днів) до 31 травня 2016 року (п.6.1 договору).

Судами також встановлено, що позивач на виконання умов договору оренди перерахував 13.06.2013 на рахунок відповідача кошти в сумі 20 000 грн. за останній місяць оренди-травень 2016, що підтверджується випискою по особовим рахункам. Відповідно до акту приймання-передачі, підписаного сторонами 13.06.2013, приміщення передано орендареві у тимчасове платне користування.

В подальшому, 16.12.2014 сторони уклали договір про розірвання договору оренди від 11.06.2013 і підписали акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого орендар повернув приміщення орендодавцю відповідно до умов договору оренди.

У зв'язку з тим, що договір оренди між сторонами розірваний достроково, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача орендної плати, сплаченої за останній місяць оренди приміщення, а саме травень 2016 в сумі 20 000 грн. та 3 % річних у сумі 415, 88 грн. за неналежне виконання зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що чинним законодавством України, а також умовами договору не передбачено обов'язку орендодавця повертати орендарю сплачену орендну плату за останній місяць оренди у випадку дострокового розірвання договору за згодою сторін та за умови наявності заборгованості з орендних платежів. Крім того, у позивача відсутні підстави стверджувати, що заявлені до стягнення кошти є зайво сплаченою орендною платою, оскільки позивач має заборгованість за орендними платежами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.