Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №911/81/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 911/81/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УВК Україна"на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 11.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016у справі№ 911/81/16господарського судуКиївської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПриватного акціонерного товариства "УВК Україна"простягнення 83641,29 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2016 у справі №911/81/16 (суддя - Антонова В.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чорна Л.В., судді - Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2016 у справі №911/81/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між 13.05.2013 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) укладено договір перевезення №88-13/п, за умовами якого Перевізник зобов'язався доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачеві), а Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п. 7.1 договору, за результатами наданих Перевізником транспортних послуг, сторони складають та підписують представниками сторін акт виконаних послуг, який разом із рахунками Перевізника та товаросупровідними документами є підставою для оплати транспортних послуг. Оплата послуг з перевезення, по яких Замовником заявлені претензії, не може бути здійснена до повного з'ясування вини Перевізника.

Оплата наданих послуг за договором за попередній місяць здійснюється протягом 35 календарних днів з дати передачі Замовнику акту виконаних послуг, рахунку і податкової накладної (п. 7.2 договору).

Відповідно до 7.3 договору, у випадку, якщо Перевізник не надав Замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, акт приймання-передачі наданих послуг, карта завантаження та будь-який інший документ, який впливає на зобов'язання замовника щодо оплати) та/або Замовником виявлена невідповідність розміру винагороди Перевізника фактично наданим ним послугам, Замовник має право вимагати від Перевізника усунути будь-які невідповідності в наданих документах. В такому випадку зобов'язання Замовника щодо оплати переносяться на термін усунення Перевізником невідповідностей в наданих ним документах.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що на підтвердження надання відповідачу послуг, позивачем подано акти надання послуг від 13.03.2014 №18 на суму 4 700,00 грн, від 17.03.2014 №21 на суму 5 000,00 грн, від 13.08.2014 №70 на суму 5 200,00 грн, від 16.08.2014 №72 на суму 5 200,00 грн, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору. Також матеріали справи містять акти підписані та скріплені відтисками печатки позивача, які надсилались на адресу відповідача, а саме: від 12.09.2014 №83 на суму 5 400,00грн, від 16.10.2014 №91 на суму 4 000,00 грн, від 17.10.2014 №92 на суму 5 800,00грн, від 22.10.2014 №93 на суму 4 000,00 грн, від 23.10.2014 №94 на суму 6 500,00грн, від 23.10.2014 №95 на суму 4 000,00 грн, від 24.10.2014 №96 на суму 5 600,00грн, від 30.10.2014 №97 на суму 4 000,00 грн, від 31.10.2014 №98 на суму 6 000,00грн, а також копії підписаних вантажоодержувачем товарно-транспортних накладних та податкових накладних.

13.03.2015 позивач направив на адресу відповідача оригінали актів надання послуг від 13.08.2014 №70, від 16.08.2014 №72, від 12.09.2014 №83, від 16.10.2014 №91, від 17.10.2014 №92, від 22.10.2014 №93, від 23.10.2014 №94, від 23.10.2014 №95, від 24.10.2014 №96, від 30.10.2014 №97 та від 31.10.2014 №98, які отримані відповідачем 07.04.2015.

Відповідач 16.04.2015 направив позивачу лист №198, в якому повідомив, що йому надані не всі документи згідно п. 7.1 та п. 7.3 договору, а тому зобов'язання щодо оплати відкладаються на термін усунення перевізником невідповідностей. При цьому, відповідач зазначив які саме документи не надані позивачем.

14.05.2015 позивач направив відповідачу податкові накладені, рахунки, ТТН, однак відповідач листом від 08.06.2015 № 342 повідомив про те, що всупереч умовам п. 7.1 та 7.3 договору не надані оригінали ТТН, засвідчених підписом та печаткою вантажоодержувача, а тому зобов'язання щодо оплати переносяться на термін усунення Перевізником невідповідностей в наданих документах або на надання відсутніх документів (п. 7.3 договору).

Як зазначають господарські суди, позивач 17.12.2015 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором перевезення № 88-13/П, в якій просив оплатити протягом 7 днів з моменту отримання даного листа заборгованість за договором в сумі 65400,00 грн. Оскільки, на переконання позивача, дану вимогу відповідач отримав 25.12.2015 і останнім заборгованість несплачена, зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в сумі 65400,00 грн, 16520,22 грн пені, 748,13 грн інфляційних втрат та 972,94 грн 3% річних.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та врахувавши доведеність позивачем своїх позовних вимог наданими до матеріалів справи належним чином оформленими документами в порядку 7.1 договору, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).