ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року Справа № 910/33149/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Губенко Н.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 09.03.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016у справі№ 910/33149/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Енергобанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"простягнення 30751,76 грн.за участю представників сторін:
позивача:Кохановський В.С.відповідача: Омельченко О.М.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" про стягнення 30751,76 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 у справі № 910/33149/15 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючого Руденко М.А., суддів Ропій Л.М., Кропивної Л.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" 30751 грн. 76 коп. заборгованості, 1218 грн. 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/33149/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що всупереч вимогам процесуального права позивачем було змінено підстави позову після початку розгляду справи по суті; залишено поза увагою умови договору щодо строку його дії; не надано правової оцінки обставинам виконання відповідачем вимоги про сплату коштів шляхом подання до банку платіжного доручення, яке не було виконане позивачем; справа була розглянута за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про розгляд справи судом.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 2989 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором (п. 1.1 договору ).
Згідно із п. 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно письмових замовлень покупця (у вигляді листів, факсимільних повідомлень тощо), складених на підставі прайс-листів постачальника, на протязі 10 днів з моменту отримання замовлення покупця.
Пунктами 4.1- 4.3 договору передбачено, що розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Покупець, на підставі рахунка-фактури складеного постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100 % протягом 10 календарних днів з моменту поставки. Оплата товару, поставка якого передбачена даним договором, може проводитись авансовими платежами, що узгоджується сторонами додатково.
Як передбачено п. 5.1 договору, товар вважається прийнятим Покупцем від Постачальника за кількістю і якістю після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо в термін за 15 днів до закінчення строку дії даного договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на наступний рік , на тих же умовах.
Судами з'ясовано, що відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактури на оплату товару (авансовий платіж) у розмірі 30751,76 грн., а саме: № ЭБ-00010 від 22.01.2015 на суму 22962,14 грн., № ЭБ-00014 від 22.01.2015 на суму 7789,62 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджується меморіальним ордерами № 361881 від 29.01.2015 та № 362192 від 29.01.2015.
18.11.2015 позивач направив на адресу відповідача лист № 3708/15 з проханням повернути кошти, сплачені за канцтовари та папір згідно вищевказаних рахунків - фактур у зв'язку з непоставкою товару, відповіді на який відповідач не надав, кошти не повернув.
23.12.2015 позивач вдруге звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою № 4127/5, в якому зазначив, що станом на 23.12.2015 товар згідно оплачених рахунків-фактур не поставлений, у зв'язку із чим вимагав повернути сплачені банком кошти в сумі 30751,76 грн.
У відповідь на вищезазначений лист, відповідач листом № 1033-б від 29.12.2015 повідомив, що грошові кошти в сумі 30751,76 грн. знаходяться на розрахунковому рахунку № 26002311031201 відкритому в ПАТ "Енергобанк" та направив платіжне доручення № 30 від 28.12.2015 на повернення коштів.
06.01.2016 позивач листом № 23/5 повідомив про початок з 12.06.2015 процедури ліквідації банку та відсутність у нього права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки та передачі у власність позивачу оплаченого товару та неповернення суми попередньої оплати стало підставою звернення позивача із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 30751,76 грн. заборгованості.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у порушення умов договору не поставив та не передав позивачу у власність товар, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути суму попередньої оплати.
Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно із ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як зазначено у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (п. 3.9.1 зазначеної постанови).
Сервіси для юристів