Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №910/30481/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/30481/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.08.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 20.04.2016у справі№ 910/30481/15 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка"доПублічного акціонерного товариства "Апекс-Банк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов Павло Петрович; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-агро"; 3. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Романівська райагропромтехніка" Леонов Ю.М.,

- ПАТ "Апекс-Банк" Драненко Я.В.,

- Приватного нотаріуса Іванова П.П. повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "Лотуре-агро" Чирський Ю.В.,

- Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/30481/15 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (судді: Кропивна Л.В., Чорна Л.В., Зубець Л.П.), відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Романівська райагропромтехніка" (надалі ПАТ "Романівська райагропромтехніка"/позивач/скаржник) до Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" (надалі відповідач/ПАТ "Апекс-Банк") про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов Павло Петрович; Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-агро"; Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, 22.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Апекс-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" був укладений кредитний договір №ЮКЛ/220312/1, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, при виконанні умов, визначених в пункті 3.1.2. договору в межах встановленого ліміту кредитування, а позичальник зобов'язався повернути у повному обсязі кредит і сплатити проценти та комісії за користування кредитними коштами. В подальшому до вказаного договору сторонами неодноразово вносилися зміни.

В забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" зобов'язань за вказаним кредитним договором, 22.03.2012 між банком та Публічним акціонерним товариством "Романівська райагропромтехніка" укладено договір застави, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Романівська райагропромтехніка" передало в заставу наступне майно:

№ п/пНайменування основних засобівКількістьДата придбання чи введення в експлуатаціюПервісна вартість грн.Знос, грн.Залишкова вартість, грн.Заставна вартість без ПДВ, грн.1Резервуар 10 куб.м4200232387,007244,2425142,7625142,762Резервуар 25 куб.м4200249159,0010997,4138161,5938161,593Резервуар 50 куб.м72002103908,0023169,9980738,0180738,014Резервуар 75 куб.м132002346161,0077495,16268665,84268665,845Резервуар 200 куб.м82002272462,0060655,29211806,71211806,716Насос АСУ-ЛЗ120021050,00576,52473,48473,487Насос АСВК-80120021540,00855,36684,36684,368Мотопомпа120026490,003756,212733,792733,799Площадка бетонна1200238685,0010244,2328440,7728440,7710Електромережа1200215257,338025,137232,207232,2011Високовольтна лінія1200219284,609289,059995,559995,5512Бензоколонка120029924,00 5402,704521,304521,3013Бензоколонка120029 924,005330,414593,594593,59 906231,93223041,98683189,95683189,95

У зв'язку з порушенням виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 20.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. на зазначеному договорі застави вчинено виконавчий напис №238, яким звернуто стягнення на належне Публічному акціонерному товариству "Романівська райагропромтехніка" вказане рухоме майно.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню вказаний виконавчий напис, з підстав неперевірки нотаріусом безспірності вимог, в забезпечення яких було вчинено вказаний виконавчий напис, а також неперевірки нотаріусом надсилання банком боржнику відповідної вимоги.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

У підпункті 1.1 пункту 1 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Відповідно до п. 1.1 зазначеного Переліку для одержання виконавчого напису на звернення стягнення на заставлене майно подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до підпунктів 2.1 - 2.3 глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення, зазначені у Переліку документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Виходячи з наведених норм, є передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Згідно з п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.