ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року Справа № 910/1459/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргизаступника прокурора міста Києва та Міністерства екології та природних ресурсів Українина постановуКиївського апеляційного господарського судувід27.07.2016у справі№910/1459/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго"доДержавного підприємства "Держекоінвест"третя особаМіністерство екології та природних ресурсів Україниза участюпрокуратури міста Києвапровизнання частково недійсним договоруза участю
- позивача:Степаненко О.М. (довіреність від 08.12.2015)- третьої особи:Шимкус М.О. (довіреність від 03.08.2016)- прокурора:Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго" (далі - позивач) просило визнати недійсними пункти договору про закупівлю від 27.06.2013 № 3003/06, який укладено між позивачем та Державним підприємством "Держекоінвест" (далі - відповідач), а саме: пункт 1.3 договору у частині речення "У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені"; пункт 3.3 договору у частині словосполучення "У разі належного бюджетного фінансування..." та "...з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника"; абзац 2 пункту 3.8 договору в частині словосполучення "...з урахуванням бюджетних призначень..."; пункт 3.10 договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти договору суперечать вимогам частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, оскільки надходження коштів від Державного бюджету України не є обставиною, яка має неминуче настати, а тому наведені пункти договору є недійсними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Михальська Ю.Б., Тищенко О.В.), позов задоволено повністю.
У касаційних скаргах заступник прокурора міста Києва та Міністерство екології та природних ресурсів України просять скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
У відзиві позивач просить залишити касаційні скарги без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.06.2013 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) на основі пропозиції конкурсних торгів, яку визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки, що оформлено протоколом засідання комісії з конкурсного відбору відповідача від 18.06.2013, укладено договір про закупівлю №3003/06, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у АР Крим (теплостанція 23 об'єктів), та здати закінчені роботи у порядку і строк встановлений договором, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і їх оплатити.
Відповідно до пункту 1.3 договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.
Згідно пункту 3.3 договору у разі належного бюджетного фінансування замовник здійснює попередню оплату у сумі не більше 34907351,46 грн., у тому числі ПДВ на суму 5817891,91 грн. на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надходження таких коштів на реєстраційний рахунок замовника.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що виконання підрядником робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складеними за формою №КБ - 3.
Відповідно до пункту 3.8 договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам замовником не оплачуються. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.
Пунктом 3.10 договору передбачено, що всі виплати за цим договором здійснюються після отримання замовником відповідних бюджетних коштів.
Сторони у пункті 12.1 договору, у редакції додаткової угоди від 26.08.2013 № 1 до договору, обумовили, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і надання підрядником забезпечення виконання зобов'язання та діє до 01.10.2014, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що спірні пункти договору не відповідають вимогам статей 617, 854 Цивільного кодексу України та відповідно до вимог статті 217 цього кодексу підлягають визнанню недійсними.
Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні виходячи із наступного.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1).
Положеннями частини 1-ї статті 203 зазначеного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно частини 1-ї статті 215 наведеного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.3).
Отже за двостороннім правочином правами та обов'язками наділяються обидві сторони договору.
Частиною 5-ю цієї статті передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 837 наведеного кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Із приписів наведених норм права вбачається, що договір підряду є відплатним, а правами та обов'язками за таким договором наділяються обидві сторони договору.
Сервіси для юристів