ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2016 року Справа № 906/312/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представника позивача Поклад Г. О. дов. від 14.09.2016 року №9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року у справі Господарського суду Житомирської області за позовом ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Юна-Плюс", третя особа - фізична особа ОСОБА_5, про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ПАТ "Банк "Київська Русь" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Юна-Плюс" (далі - відповідач), третя особа - фізична особа ОСОБА_5, з позовом про стягнення суми простроченого боргу за кредитним договором № 53390-60-14-2 від 28 квітня 2014 року у загальному розмірі 105668 гривень 53 коп., що складається з: боргу за відсотками - 64295 гривень 13 коп., пені за прострочення погашення відсотків - 28015 гривень 14 коп., пені за прострочення погашення кредиту - 7647 гривень 20 коп., 417 гривень 43 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 5293 гривні 63 коп. втрат коштів від інфляції.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач згідно договору № 59010-60 від 16 травня 2014 року є поручителем третьої особи, яка не виконує зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2016 року у позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року рішення Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2016 року залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Київська Русь" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Вважає, що судами порушено норми ст. 526, ч. 2 ст. 554, ст. ст. 610, 625, 629, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Стверджує, що судами неповно з'ясовано обставини справи та посилається на недоведеність обставин справи.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 квітня 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_5 (боржник) укладено кредитний договір № 53390-60-14-2, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику споживчий кредит в сумі 455000 гривень 00 коп. однією повною сумою безготівково строком з 28 квітня 2014 року по 26 квітня 2024 року.
Процентна ставка по кредиту встановлюється в розмірі 18 % процентів річних. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.3 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно пп. 2.1.1 та 2.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно з 1-го по 10-те число кожного календарного місяця погашати кредит рівними частинами в сумі 3792 гривень 00 коп., починаючи з травня 2014 року по березень 2024 року включно, та щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.
У подальшому, 5 травня 2014 року, сторонами укладено договір про внесення змін до вказаних пунктів кредитного договору та викладено їх в наступній редакції: щомісячно не пізніше останнього числа кожного календарного місяця погашати кредит рівними частинами в сумі 3792 гривень 00 коп., починаючи з травня 2014 року по березень 2024 року включно та щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інші умови кредитного договору залишено без змін.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.
Виконання зобов'язань, згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно п. 1.5 кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується, зокрема, порукою ТОВ "Юна-Плюс".
Судами встановлено, що 28 квітня 2014 року кредитодавець надав позичальнику кредит однією сумою у розмірі 455000 гривень 00 коп. шляхом її перерахування на поточний рахунок останнього № НОМЕР_1, відкритий у кредитодавця.
Сервіси для юристів