ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2015 року Справа № 910/4414/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Павлов О.С. дов. від 2.03.2015від відповідача:Лазоренко Ю.О. дов. від 1.04.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.05.2015та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015у справі№ 910/4414/15-г Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія"простягнення 48 606 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія" про стягнення 48 606 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 4373 від 16.01.2008, право вимоги за яким перейшло до позивача від Державного науково-дослідного проектно-вишукувального інституту з перспектив розвитку "Енергоперспектива" на підставі договору уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011.
До прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/4414/15-г, ТОВ "Союзконтракт-Енергія" звернулось до суду із заявою про застосування позовної давності в порядку статті 267 Цивільного кодексу України. Заяву мотивовано тим, що боржник повинен був здійснити остаточний розрахунок за договором підряду 21.11.2008, а тому строк позовної давності сплинув 22.11.2011.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 у справі № 910/4414/15-г (суддя Стасюк С.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів: головуючий Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В., Тарасенко К.В.), у позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані, зокрема, приписами статей 256, 257, 259, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту звернення позивача до суду про стягнення заборгованості з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Союзконтракт-Енергія" основний борг у розмірі 48 606 грн.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статті 264 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, зокрема, посилаючись на укладений договір уступки права вимоги № 1/10-11 від 21.12.2011, який, на думку скаржника, є заміною первісного зобов'язання за договором підряду № 4373 від 16.01.2008, а також на сплату ТОВ "Союзконтракт-Енергія" частини платежів за договором уступки права вимоги, що свідчать про визнання ним боргу.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія" (замовник) та Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним інститутом з перспектив розвитку "Енергоперспектива" (виконавець) укладено договір підряду № 4373.
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець у відповідності до умов цього договору та завдання на проектування, що надається замовником в день підписання цього договору і є його невід'ємною частиною, приймає на себе виконання у встановленому законодавством України порядку проектних робіт, а саме розробку Робочої документації "Спорудження вузлової РП-ТП-10/0,4 кВ та реконструкція існуючих електромереж 10 кВ на території забудови ЖРК "Конча-Заспа" Обухівського району Київської області.
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість з виготовлення та проектної документації відповідно до цього договору визначається у відповідності до протоколу погодження договірної ціни та кошторису та складає - 106 01 грн., крім того ПДВ 20% - 21 202 грн., а разом 127 212 грн.
Відповідно до пункту 2.4 договору остаточний розрахунок за цим договором провадиться замовником не пізніше п'яти банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно пунктів 3.6, 3.7 цього договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним інститутом з перспектив розвитку "Енергоперспектива" виконані роботи на суму 127 212 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 167 від 13.11.2008, відповідно до якого ТОВ "Союзконтракт-Енергія" повинно було протягом 5 банківських днів здійснити оплату в розмірі 63 606 грн.
Проте свої зобов'язання за договором в частині здійснення повної оплати ТОВ "Союзконтракт-Енергія" не виконало.
21.12.2011 між Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним інститутом з перспектив розвитку "Енергоперспектива" (кредитор) та Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (новий кредитор) укладено договір уступки права вимоги № 1/10-11, відповідно до якого кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзконтракт-Енергія" (боржник) щодо його зобов'язання по сплаті боргу у сумі 63 606 грн. за договором підряду № 4373 від 16.01.2008.
До договору уступки права вимоги сторонами підписано додаток № 1, відповідно до якого боржник зобов'язувався сплатити суму боргу, визначену поетапно, а саме: 20.01.2012 - 15 000 грн., 24.02.2012 - 15 000 грн., 23.03.2012 - 15 000 грн. та 20.04.2012 - 18 606 грн.
Однак свої зобов'язання щодо слати боргу ТОВ "Союзконтракт-Енергія" виконало лише частково у розмірі 15 000 грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 48 606 грн., про стягнення якої ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
Проте, як з'ясовано місцевим та апеляційним судами, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулося за захистом порушеного права щодо невиконання з боку ТОВ "Союзконтракт-Енергія" зобов'язання за договором підряду № 4373 від 16.01.2008, зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що в силу частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Сервіси для юристів