ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2016 року Справа № 910/1656/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Плюшка І.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпро Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.03.2016 р.у справі№ 910/1656/16 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпро Україна" (надалі - ТОВ "Адпро Україна")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Центр "Брест-Литовський" (надалі - ТОВ "БЦ "Брест-Литовський")пророзірвання договору та стягнення 109 756,68 грн. за участю представників: від позивача- Федчук Ігор Євгеновичвід відповідача- Дашевська Юлія Ігорівна
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року ТОВ "Адпро Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "БЦ "Брест-Литовський" про розірвання договору оренди № 216-10/2014 від 01.10.2014 р., укладеного між ними, а також про стягнення з відповідача суми гарантійного платежу в розмірі 109 756,68 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач повідомив відповідача про дострокове припинення дії спірного договору, однак, в порушення умов договору, він не повернув позивачу гарантійний платіж в розмірі 109 756,68 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. (суддя Морозов С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Адпро Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 р. касаційну скаргу ТОВ "Адпро Україна" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 26.07.2016 р.
25 липня 2016 року до Вищого господарського суду України від ТОВ "БЦ "Брест-Литовський" надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого позивач у справі просить суд залишити без задоволення подану касаційну скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.2014 р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, укладено договір оренди № 216-10/2014 нежитлового офісного приміщення (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) об'єкт оренди загальною площею - 502,74 кв. м., що знаходиться на 3 та 4 поверхах будівлі, розташованої в м. Києві по вул. Старокиївська, за № 10. Об'єкт оренди, згідно плану (Додаток № 1) складається з: частини площ будівлі, що знаходиться на 3 поверсі, загальною площею 409,13 кв. м. При цьому, загальна площа приміщення, зазначеного в даному пункті, враховує коефіцієнт загальних площ, що складає 1,16 та множиться на фактичну площу орендованого приміщення, зазначеного в плані, а саме 352,70 кв. м. х 1,16 = 409,13 квадратних метрів; частини площ будівлі, що знаходиться на 4 поверсі, загальною площею - 93,61 кв. м. При цьому, загальна площа приміщення, зазначеного в даному пункті, враховує коефіцієнт загальних площ, що складає 1,16 та множиться на фактичну площу орендованого приміщення, зазначеного в плані, а саме 80,70 кв. м. х 1,16 = 93,61 кв. м.
Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору передача об'єкту оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін в строк до 01.10.2014 р. включно, але в будь-якому випадку не раніше отримання відповідачем від позивача гарантійного платежу, визначеного п. 4.4. договору. Прийом-передача об'єкту оренди оформлюється Актом прийому-передачі об'єкту оренди (Додаток № 4), в якому зазначається його технічний стан, встановлене в ньому обладнання, можливість нормального функціонування систем, комунікацій, відповідність об'єкту оренди плану, зазначеному в Додатку № 1 до цього договору, та інші відомості. Акт підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їхніми печатками та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. п. 4.1.1., 4.2.1., 4.4. Договору оренди ціна орендної плати за користування об'єктом оренди складає всього 73 902,78 грн., а ціна послуги по утриманню об'єкта оренди - всього 45 874,02 грн. Сторони домовились, що орендар зобов'язується перерахувати на рахунок орендодавця платежі, зазначені у пп. 4.1. та 4.2. цієї статті, з розрахунку за один місяць з урахуванням ПДВ, сума яких встановлюється як гарантійний платіж, до підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди, але в будь-якому випадку не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього Договору.
В силу п.п. 10.1., 10.4. Договору оренди останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, а саме до 01.10.2015 р. включно. Договір може бути достроково припинений з ініціативи орендаря за умови сплати орендарем всіх розрахунків, виставлених орендодавцем згідно з умовами, передбаченими цим Договором, та всіх платежів відповідно до умов цього Договору. Орендар повідомляє про це іншу сторону за 2 місяці до дати запланованого припинення строку дії Договору, якщо інше не передбачено цим Договором. У випадку недотримання орендарем строків повідомлення орендодавця про дострокове припинення Договору з ініціативи орендаря, гарантійний платіж, сплачений орендарем відповідно до п. 4.4 даного Договору, орендарю не повертається.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, з матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що на виконання умов Договору оренди відповідач передав, а позивач прийняв у користування об'єкт оренди. Окрім того, згідно з платіжним дорученням № 658 від 04.11.2014 р. позивач перерахував відповідачу гарантійний платіж в розмірі 109 756,68 грн.
Звертаючись до господарського суду міста Києва з відповідним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що він належним чином виконував свої договірні зобов'язання перед відповідачем і заборгованість у позивача була відсутня. При цьому, позивачем було надіслано відповідачу повідомлення № 23-04-2015/АМСЦ від 23.04.2015 р., в якому просив вважати строк дії Договору припиненим з 01.07.2015 р., а в силу положень Договору оренди відповідач також повинен був повернути позивачу гарантійний платіж у сумі 109 756,68 грн. Однак, відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач і звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про розірвання Договору оренди та стягнення з відповідача суми гарантійного платежу в розмірі 109 756,68 грн.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення.
У відповідності зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Сервіси для юристів