Постанова ВГСУ від 26.07.2016 року у справі №910/1023/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/1023/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіст-Хім"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/1023/16 Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Логіст -Хім"до- Державної казначейської служби України - Запорізької митниці Державної фіскальної службипростягнення 29294,16 грнза участю представників: позивачане з'явивсявідповідачів- не з'явився - Корчинська М.В.- предст. дов. від 30.03.2016

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Логіст-Хім" звернулось з позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 29294,16 грн матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб Запорізької митниці.

Відповідач - Запорізька митниця Державної фіскальної служби - заперечила проти позовних вимог, вказавши, що заявлені позивачем до стягнення вимоги не відповідають ознакам завдання збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, надміру сплачені суми підлягають поверненню у відповідності до положень статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України а, відтак, такий спір не може розглядатися господарськими судами

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 (суддя Шкурдова Л.М.) припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (судді Отрюх Б.В.- головуючий, Федорчук Р.В., Лобань О.І.) ухвалу господарського суду залишено без змін, як законну і обґрунтовану.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняту ухвалу, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди дійшли невірного висновку, що переплата в митному оформленні не є збитками лише з тих підстав, що її повернення регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, невірно застосували положення статті 22 Цивільного кодексу України щодо визначення правової природи заявлених до стягнення платежів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Запорізької митниці Державної фіскальної служби, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 Товариство з обмеженою відпоаідальністю "Логіст-хім" заявило до Запорізької митниці для митного оформлення товар за митною декларацією № 112050000/2014/021110 за кодом згідно УКТЗЕД 3808941000 (ставка мита 0%). За вказаною ВМД підлягали сплаті такі платежі: мито (020) - 0 грн; ПДВ (028) - 75 113,47 грн. Карткою відмови № 112050000/2014/00671 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за вказаною ВМД. Випуск товарів здійснено у вільний обіг за відповідною тимчасовою митною декларацією ТН від 23.09.2014 №112050000/2014/021300, за якою сплачено такі платежі: мито (020) - 0 грн.; ПДВ (028)- 75 113,47 грн.

02.10.2014 службовець Запорізької митниці прийняв кваліфікаційне рішення про визначення коду товару № КТ-112000003-0037-2014, яким товару визначено код 3402901000, ставка мита 6,5%. На виконання цього рішення оформлена додаткова декларація МД2 № 112050000/2014/023845, від 29.10.2014, за якою додатково сплачено: мито (020) - 24 411,88 грн.; ПДВ (028) - 4 882,28 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 у справі № 808/7227/14 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення коду товару від 02.10.2014 № КТ- 112000003-0037-2014.

Позивач вказує, внаслідок прийняття службовцями Запорізької митниці визнаного протиправним рішення № КТ-112000003-0037-2014 ним за додатковою декларацією МД2 №112050000/2014/023845 надмірно сплачено 29 294,16 грн., а саме: мито (020) - 24 411,88 грн.; ПДВ (028) - 4 882,28 грн, що є, на думку позивача, завданими йому збитками.

Припиняючи провадження у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ініційований позивачем спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, позаяк є публічно-правовим, та повинен розглядатися в межах адміністративного судочинства.

За змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог, а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, викладаються позивачем самостійно у позовній заяві.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов у цій справі подано суб'єктом господарювання - юридичною особою до органів державної влади про відшкодування з Державного бюджету України матеріальної шкоди, завданої протиправними рішенням та діями відповідача - Запорізької митниці; виходячи з висновків господарських судів попередніх інстанцій такий спір, тобто, спір між тими ж особами, про такий самий предмет (відшкодування шкоди) та з тих самих підстав є підвідомчим судам адміністративної юрисдикції.

Судова колегія зазначає, що за приписами пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У відповідності з статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;