Постанова ВГСУ від 26.07.2016 року у справі №908/5707/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 908/5707/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016у справі№ 908/5707/15 Господарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"доГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Гуляйпольська районна державна адміністрація провизнання договору оренди землі поновленим, за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явивсятретьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі, укладеного 08.02.2010 Гуляйпільською районною державною адміністрацією та позивачем, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.01.2016). Позов вмотивовано тим, що позивач дотримався вимог щодо порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", належно виконував обов'язки орендаря за договором; відповідач повідомив позивача про втрату переважного права у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі, тобто, всупереч чинного законодавства, при цьому рішення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі відсутнє. Також позивач вказав, що продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, сплачує за неї орендні платежі, заперечення проти чого від відповідача у встановлений строк не надійшли, що зумовлює поновлення договору оренди на новий строк за тих самих умов за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що продовження договору оренди землі на новий строк має відбуватися за наявності вільного волевиявлення сторін; визнавши додаткову угоду укладеною, суд порушить приписи частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та втрутиться у владні повноваження органів державної влади, при цьому переважне право позивача у спірних правовідносинах припинилося; позивач не довів наявності у нього переважного права у зв'язку з належним виконанням ним обов'язків за договором оренди землі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 (суддя Дроздова С.С.) позовні вимоги задоволено частково: визнано договір оренди землі від 08.02.2010, укладений між позивачем та відповідачем, поновленим на п'ять років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (судді: Сгара Е.В. - головуючий, Ушенко Л.В., Склярук О.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з висновками господарського суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а рішення в даній справі залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: суд безпідставно об'єднав дві самостійні підстави для поновлення договору оренди землі, встановивши обставини щодо заперечення відповідачем проти поновлення договору за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" на підставі доказів, які стосуються правовідносин сторін за частинами першою-п'ятою цієї статті; належні докази в підтвердження заперечень відповідача у поновленні договору за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у справі відсутні; апеляційний суд невірно застосував положення частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку реалізації позивачем як орендарем свого переважного права за договором оренди землі, застосував приписи статей 202, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України всупереч обов'язковим вимогам частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, відступив від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України, без наведення відповідних мотивів; також судом в порушення норм процесуального права розглянуто справу у незаконному складі колегії суддів, процесуальних документів щодо порядку формування якої до відома сторін не доводилось.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 08.02.2010 Гуляйпільська районна державна адміністрація (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець згідно з розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації від 19.01.2010 № 9 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Успенівської сільської ради за межами населених пунктів Гуляйпільського району Запорізької області. Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,6000 га., у тому числі ріллі - 28,6000га; згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці об?єкти нерухомого майна та інші об?єкти інфраструктури відсутні.

Договір укладено на п??ять років (у разі укладення договору оренди землі для товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору).

Пунктом 43 Договору сторони встановили, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами без зауважень та зареєстровано у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2010 за № 041026900053, відповідно договір оренди набрав чинності 09.08.2010 та діє до 09.08.2015.

Суд також встановив, що орендодавець передав орендарю земельну ділянку загальною площею 28,6000 га., у тому числі (по угіддям) ріллі - 28,6000га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Успенівської сільської ради, Гуляйпільського району Запорізької області, в стані придатному для використання визначеному в умовах договору оренди землі, що підтверджується актом приймання-передачі об?єкта оренди. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321887500:18:005:0016.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р розпорядником земель за договором оренди землі від 08.02.2010 є відповідач.

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії договору та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач на адресу відповідача направив лист № 145 від 18.06.2015, в якому просив поновити на 14 років договір оренди землі на земельну ділянку площею 28,6000га, кадастровий номер 2321887500:18:005:0016, до зазначеного листа долучений, зокрема, проект додаткової угоди до договору оренди землі від 08.02.2010, яким передбачалося збільшення орендної плати з 3% до 4 % нормативно-грошової оцінки землі; лист отриманий відповідачем 26.06.2015, про що свідчить відмітка на листі.

Позивач повторно надіслав відповідачу повідомлення від 04.08.2015 та від 11.09.2015 про поновлення договору оренди землі.

У своїх відповідях відповідач повідомив позивача про втрату переважного права та на продовження договору оренди земельної ділянки та необхідність повернути земельну ділянку після закінчення строку дії договору, зокрема, у листі-повідомленні № 27-8-0.4-808/25-15 від 17.07.2015 зазначив про відмову в продовженні дії договору на новий строк та втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі недосягненням домовленостей щодо строку дії договору, в зв'язку з чим переважне право на поновлення (продовження) договору вважається припиненим, дія договору припиниться 10.08.2015, а позивачу необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди.

Дослідивши наведені вище документи, а також довідку Гуляйпільського відділення Пологівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області від 12.01.2016, платіжні доручення про сплату орендних платежів з лютого 2015 по січень 2016, довідку про використання земельної ділянки, виписку з книги історії полів, місцевий господарський суд вказав, що з їх змісту вбачається, що позивач своєчасно скористався своїм правом на реалізацію переважного права на пролонгацію договору, не отримав відмови у пролонгації договору оренди, належним чином виконував обов'язки за договором оренди, виконавши приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі"; натомість відповідач не вчинив дій, що сприяли б такому поновленню; додаткову угоду не підписано.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідь на звернення позивача відповідач: листом-повідомленням № 27-8-0.4-808/25-15 від 17.07.2015 зазначив про відмову в продовженні дії договору на новий строк та втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі недосягненням домовленостей щодо строку дії договору, в зв'язку з чим переважне право на поновлення (продовження) договору вважається припиненим, дія договору припиниться 10.08.2015, а позивачу необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди; листом № 27-8-0.4-2236/25-15 від 18.08.2015 нагадав позивачу про втрату переважного права на поновлення договору оренди та про необхідність повернення земельної ділянки орендодавцю; листом № 32-8-0.4-4070/25-15 від 30.09.2015 зазначив, що правовідносини сторін за договором оренди землі від 08.02.2010 припинені.

Судова колегія зазначає, що 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.