Постанова ВГСУ від 26.07.2016 року у справі №904/8795/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 904/8795/13

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Є., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016у справі за позовом№ 904/8795/13 Господарського суду Дніпропетровської області Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро"про Стягнення 397726,74грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт"ПроСтягнення 400000,00грн,

за участю представників:

від позивача -Кушнір В.Д.,від відповідача -не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 (у складі колегії суддів: Мартинюк С.В. -головуючого, Петренко Н.Е., Ліпинського О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. -головуючого, Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 у справі № 904/8795/13 скасовано частково, і прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" (52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Криворізьке шосе, 2, ідентифікаційний код 34735809, п/р 26004500009318, ДФ ПАТ "Кредитпромбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 306890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт" (07404, м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1, ідентифікаційний код 19417174, п/р 26001124693 в АТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 348590,00 грн. суму основного боргу, 22787,28 грн. пені, 34859,00 грн. штрафу, 269180,35 грн. інфляційних втрат, 23493,90 грн. 3% річних. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 904/8795/13 Господарського суду Дніпропетровської області в частині задоволення позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт" (продавцем) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" (покупцем) 14.05.2013 уклало договір купівлі-продажу № К/36/13 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві рідкі комплексні добрива власного виробництва (далі товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. п. 1.2., 2.1. договору найменування, кількість, ціна товару, а також інша необхідна інформація вказується продавцем у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна, асортимент та кількість товару вказана у додатку № 1, загальна вартість яких складає 348590,00 грн., у тому числі ПДВ 58098,33 грн.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. договору оплата здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно з отриманими рахунком-фактури.

Покупець здійснює 100 % розрахунок з врожаю ріпаку, але до 01.08.2013, відповідно до рахунку-фактури, що становить 348590,00 грн. днем оплати вважається день, в який кошти надійшли на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.4. договору покупець зобов'язується розрахуватися за отриманий товар не пізніше 3 банківських днів з моменту настання кінцевої дати розрахунку.

Відповідно до п. п. 4.7., 6.1. договору право власності на куплені вироби переходить до покупця в момент фізичного отримання товарів та підписання товаротранспортних документів (накладної на передачу виробів).

На виконання умов договору позивач поставив, а представник відповідача за довіреностями: від 17.05.2013 серії ААГ № 552092; від 17.05.2013 серії ААГ № 552093 отримав без будь-яких зауважень товар на суму 348590,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: від 16.05.2013 № 281 на суму 304150,00 грн. та № 286 на суму 44440,00 грн.

Відповідач за отриманий від позивача товар у встановлені договором строки не розрахувався (не здійснив жодної оплати), тому останній 02.10.2013 направив на адресу ТОВ "Оліекс-Агро" претензійний лист від 01.10.2013 № 135 про погашення заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком про поштове відправлення № 5850.

Наявність у відповідача непогашеної перед позивачем заборгованості за поставлений товар є причиною виникнення спору за первісним позовом.

Відповідач 15.01.2014 звернувсь до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ фірма "Цеоліт" збитків у сумі 400000,00 грн. В обґрунтування зустрічного позову відповідач (за первісним позовом) посилається на відсутність у нього підстав для здійснення оплати за отриманий за договором товар, через наявність спричинених його підприємству збитків внаслідок знищення врожаю посівів при обробці полів неякісними рідкими комплексними добривами виробництва ТОВ фірма "Цеоліт", які поставлені та придбані на умовах договору.

З метою підтвердження понесених збитків внаслідок використання неякісних рідких комплексних мінеральних добрив, придбаних ТОВ "Оліекс-Агро" у ТОВ фірма "Цеоліт" на умовах договору купівлі-продажу від 14.05.2013 № К/36/13, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2014 мотивовано необхідністю встановлення певних обставин, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань і навичок, призначено судову експертизу з відповідним переліком запитань, поставлених на вирішення експерта. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі КНДІСЕ).

Проаналізувавши матеріали справи, умови договору, висновок експертів, місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення первісного позову, посилаючись на той факт, що результати експертного дослідження фактично свідчать про непридатність мінеральних добрив для мети, з якою їх використовують та не забезпечуватимуть прогнозованої прибавки врожаю сільськогосподарських культур через низьку ефективність удобрювальної та рістактивуючої дії на рослини.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з вказаним висновком місцевого господарського суду, який в основу оскаржуваного рішення поклав висновок експертів КНДІСЕ, і відмовив у задоволенні первісного позову, з огляду на наступне.