Постанова ВГСУ від 26.06.2014 року у справі №908/3973/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 908/3973/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління соціального захисту населення Запорізької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року у справі№ 908/3973/13господарського судуЗапорізької областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"до Управління соціального захисту населення Запорізької міської радипро стягнення 1 033 228, 23 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Барчунінов К.О. дов. № 36 від 01.01.2014 року,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі за текстом - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі за текстом - Управління соцзахисту населення) про стягнення 1 033 228, 23 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.2014 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з Управління соцзахисту населення на користь ДП "Придніпровська залізниця" збитки у розмірі 1 033 228, 56 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Управління соцзахисту населення звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року у справі № 908/3973/13 апеляційну скаргу Управління соцзахисту населення залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Управління соцзахисту населення звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року у справі № 908/3973/13 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 7, 9 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 11, 22, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 43, 12, 33, 34, 54, 84 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від відповідача про розгляд касаційної скарги за його відсутності, яке колегією суддів задоволено.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.06.2014 року № 03-05/820 для розгляду касаційної скарги у справі № 908/3973/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., завантаженістю суддів Дроботової Т.Б. та Волковицької Н.О., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд касаційної скарги відкладено до 26.06.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами, ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до місцевого господарського суду з позов до Управління соцзахисту населення про стягнення збитків у розмірі 1 033 228, 23 грн.

Спір у справі, як встановлено судами, виник у звязку з тим, що в серпні - вересні 2013 року позивачем надало послуги з перевезення пільгової категорії пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям: Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя -2, Запоріжжя-Ліве, ім. А. Алімова, Запорізька Січ, Передатна, а відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, розрахунків за дані пільгові перевезення не здійснив в результаті чого витрати ДП "Придніпровська залізниця" з перевезення у вказаний період склали 1 033 228, 23 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що позивач на адресу відповідача листами від 06.09.2013 року № ДН-3 04/931-Л, від 08.10.2013 року №ДН-3 04/1029-Л направив облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян за серпень - вересень 2013 року на загальну суму у розмірі 1 033 228, 23 грн., а також рахунки № 75 від 06.09.2013 року на суму 563 550, 12 грн. та № 109 від 08.10.2013 року на суму 469 678, 11 грн.

14.10.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 13-01/10 з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 1 033 228, 23 грн., на що відповідач листом № 01-08/507 від 01.11.2013 року відхилив вказану претензію.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивачем доведено суду належними засобами доказування наявність факту заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт неналежного виконання відповідачем його зобов'язань, передбачених нормативно-правовими актами в частині неперерахування грошових коштів за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням зобов'язань та заподіяними збитками, а відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричинених позивачу збитках.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу визначені Законом України "Про залізничний транспорт".

Положеннями ч. 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89, ч. ч. 1, 5 ст.102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.