Постанова ВГСУ від 26.06.2014 року у справі №905/4574/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 905/4574/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Коробенка Г.П., Поляк О.І. (доповідач), Шаргала В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги ФОП ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.04.2014у справі № 905/4574/13 Господарського суду Донецької областіза позовомТОВ "Краматорськтеплоенерго"доФОП ОСОБА_4простягнення 28027,55 грнза участю представників: від позивача -не з'явився від відповідача -не з'явився В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Краматорськтеплоенерго" звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 28027,55 грн, з яких 15076,48 грн основного боргу, 16,51 грн інфляційних нарахувань, 12319,72 грн пені, 614,84 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.10.2013 у справі № 905/4574/13 (головуючий суддя - С.М. Соболєва, судді - А.М. Осадча, Ю.В. Сич) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" 15076,48 грн основного боргу, 16,51 грн інфляційних нарахувань, 272,32 грн 3% річних, 12128,15 грн пені. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.04.2014 у даній справі (головуючий суддя - О.О.Радіонова, судді - І.В.Зубченко, В.М.Татенко) вказане рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та пені змінено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Краматорськтеплоенерго" 614,84 грн 3% річних та 12319,72 грн пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові повністю, вказуючи при цьому на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, а також незастосування норм матеріального права, закріплених ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.06.2014.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.06.2014 № 03-05/893 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано судову колегію у складі головуючого судді - Коробенка Г.П., суддів - Поляк О.І. (доповідач), Шаргала В.І.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Позивач та відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, призначеному на 26.06.2014 не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 між ТОВ "Краматорськтеплокомуненерго" (теплопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) було укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 690, за умовами п.1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві до точки продажу теплової енергії згідно додатку №1 "Межа фінансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", що є невід'ємною частиною договору, теплову енергію, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається на об'єкти споживача в обсягах згідно додатку № 2 "Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії", що є невід'ємною частиною цього договору, на такі потреби: опалення - в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом календарного року.

Згідно з додатком № 2 до договору теплопостачання за вказаним договором здійснюється у приміщення по пр. Миру, 9, площею 50 кв. м.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання споживачем акта-рахунку за умовами договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

У п. 3.2.25 договору обумовлено, що протягом 3 робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду споживач зобов'язаний отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. У такому разі акт-рахунок вважається отриманим та узгодженим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

У п. 8.2.4 договору сторонами узгоджено, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем були виставлені відповідачу до сплати акти-рахунки №690-10 від 31.10.2011, №690-11 від 30.11.2011, №690-12 від 31.12.2011, №690-1 від 31.01.2012, №690-2 від 29.02.2012, №690-3 від 31.01.2012, №690-4 від 30.04.2012, №690-5 від 31.05.2012, №690-7 від 31.07.2012, №690-10 від 31.10.2012, №690-11 від 30.11.2012, №690-12 від 31.12.2012, №690-2 від 28.02.2013, №690-3 від 31.03.2013, №690-4 від 30.04.2013 на загальну суму 25576,49 грн.

Наявними у матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача підтверджується здійснення відповідачем їх часткової оплати лише у сумі 10500,00 грн.

Встановивши вказані обставини справи, а також беручи до уваги, що погоджений умовами договору строк виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання настав, однак, доказів оплати ним вартості поставленої теплової енергії у повному обсязі матеріали справи не містять, господарський суди першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 15076,48 грн заборгованості та нарахованих на неї 16,51 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та правомірними. Водночас, пред'явлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та пені місцевий господарський суд задовольнив лише частково, стягнувши з відповідача 272,32 грн 3% річних та 12128,15 грн пені, відмовивши при цьому в інших частинах заявлених позивачем сум з огляду на необґрунтованість їх нарахування.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 15076,48 грн заборгованості та нарахованих на неї 16,51 грн інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та пені, стягнувши з відповідача 614,84 грн 3% річних та 12319,72 грн пені за розрахунком позивача, зазначивши про обґрунтованість останнього.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї інфляційних втрат, 3% річних, пені мотивованими і правомірними, однак, зазначає, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши імперативних приписів норм матеріального права, припустився помилки, вказавши про наявність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду у даній справі, виходячи з такого.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, правовідносини, які виникли між сторонами з договору № 609 від 01.10.2008, підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначені Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 1 вказаного Закону закріплене поняття теплової енергії, під якою розуміється товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.