ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 175/3210/22
провадження № 51 - 5543 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року та прокурора на вказану ухвалу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221110001166 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК у вчиненні замаху закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а також за ч. 1 ст. 263 КК у незаконному придбанні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено: - за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді п`яти місяців арешту; - за ч. 1 ст. 263 КК допокарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більше суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 23 серпня 2022 року, приблизно о 16:00, знаходячись у салоні автомобіля марки «ГАЗЕЛЬ», що стояв на узбіччі біля лісосмуги, яка розташована неподалік с. Малинівка Барвінківської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, після сварки з ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин, намагаючись залишити салон цього автомобіля, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, привів у бойову готовність ручну осколкову гранату шляхом від`єднання від неї кільця запобіжника та викинув її у задні двері вказаного вище автомобіля, біля яких перебував ОСОБА_8 , внаслідок чого відбулася її детонація. У такий спосіб ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (ч. 2 ст. 125 КК).
Крім цього, ОСОБА_7 в цей же день приблизно о 16:00, знаходячись у салоні вищезазначеного автомобіля, діючи з умислом, спрямованим на придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, придбав, шляхом привласнення знайденого, ручну осколкову гранату. Після чого останній, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, носив знайдену ручну осколкову гранату по салону вказаного вище автомобіля до моменту, коли він від`єднав від неї кільце запобіжника та викинув її у задні двері вказаного вище автомобіля, біля яких перебував ОСОБА_8 , внаслідок чого відбулася її детонація і вибух (ч. 1 ст. 263 КК).
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Вказує, що судами не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 та не взято до уваги показання ОСОБА_7 , які він надавав безпосередньо в судовому засіданні. Зазначає, що за обставин, які склалися, дії ОСОБА_7 охоплюються диспозицією ст. 36 КК. Вказує, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової молекулярно-генетичної експертизи. Зазначає, що саме озвучений ОСОБА_7 хід обставин відповідає дійсності, оскільки згідно показань потерпілого та свідка на видних місцях в автомобілі гранати не було, свідки були озброєні та погрожували ОСОБА_7 зброєю, а тому логічним продовженням цих подій якраз і є відсутність на кільці від гранати ДНК-профілю останнього, що в свою чергу може бути підтвердженням версії ОСОБА_7 , що гранату йому на коліна поклала інша особа (не виключено, що сам потерпілий), проте стороною обвинувачення біологічні зразки у нього не відбиралися. Зазначає про порушення права ОСОБА_7 на захист, оскільки після затримання його військовослужбовцями о 16:00 23 серпня 2022 року до передачі його о 22:30 працівникам поліції, він не був забезпечений захисником. Під час проведення 23 серпня 2022 року огляду місця події захисник також був відсутній, а із урахуванням емоційного стану ОСОБА_7 , спричиненого протиправними діями щодо нього з боку військовослужбовців (спричинення йому тілесних ушкоджень, висловлення протягом тривалого часу погроз на його адресу), останній був позбавлений можливості робити зауваження, заперечення, заявляти клопотання, надавати необхідні пояснення, тощо. Вказує, що огляд автомобіля «Газель» проведено з порушенням вимог ст. 233 КПК. Зазначає про порушення правил територіальної підслідності, що, на думку захисника, також ставить під сумнів допустимість доказів. Вказує що, хоча діями ОСОБА_7 і було заподіяно шкоди правоохоронюваним інтересам, але це було вчинено ним в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що йому безпосередньо загрожувала.
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує про неправильну кваліфікацію судами попередніх інстанцій дій засудженого за ч. 2 ст. 125 КК, оскільки характер його дій, а саме кидання гранати у бік потерпілого, слід розцінювати як бажання заподіяння суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, які не настали лише через те, що потерпілий, будучи навченою особою, яка перебувала в зоні бойових дій, вчасно зреагував та відскочив від місця вибуху бойового припасу, а подальші дії ОСОБА_7 були припинені іншими військовослужбовцями. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, формально дійшов до визначення умислу ОСОБА_7 , який застосовуючи осколкову бойову гранату, яку привів у бойову готовність, мав умисел на заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження. Вказує, що оскільки на час розгляду справи апеляційний судом набрав чинності Закон України №3342-ІХ від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», відповідно до якого санкція ч. 2 ст. 125 КК була викладена у новій редакції та не передбачала такого виду покарання як арешт, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ч. 2 ст. 404 КПК, мав вийти за межі апеляційних скарг прокурора та захисника та змінити вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК покарання, а також за сукупністю кримінальних правопорушень. Зазначає, що через перекваліфікацію місцевим судом дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 125 КК, призначене йому покарання за два кримінальних правопорушення є надмірно м`яким та не відповідає принципу співмірності за скоєне, що в свою чергу призвело також до безпідставного звільнення від відбування його відбування з іспитовим строком. Вказує, що апеляційний суд, в порушення вимог статей 414, 419 КПК належним чином не проаналізував усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, що перешкодило йому ухвалити законне рішення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу сторони захисту та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора. Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення за заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Сервіси для юристів