ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2016 року Справа № 910/29037/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Бакуліної С.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.16у справі №910/29037/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Сінта-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська державна адміністраціяпростягнення 437 141,14 грнУ судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Рижий М.М. - за дов. від 09.07.15;
від відповідача: Драчова М.С. - за дов. від 12.04.16.
Представники від третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Приватним підприємством "Сінта-Сервіс" у листопаді 2015 року заявлений позов про стягнення з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основного боргу в сумі 227 181,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 174 930,01 грн, 3% річних в сумі 18 355,05 грн та 16 674,24 грн пені. Позов обґрунтовано приписами статей 181, 232 Господарського кодексу України, статей 525, 530, 625, 875, 879, 882 Цивільного кодексу України та неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 14.09.12 №781/05/14-12 в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт з капітального ремонту фонтану "Засновники Києва" на Майдані Незалежності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.15 ухваленим суддею Паламар П.І., позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 227 181,84 грн основного боргу, 174 930,01 грн інфляційних втрат і 18 355,05 грн 3% річних. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив своє грошове зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором будівельного підряду. У задоволенні вимоги про стягнення пені судом відмовлено, з огляду на пропуск Приватним підприємством "Сінта-Сервіс" позовної давності. Суд керувався статтями 92, 267, 530, 854 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.16 залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київську міську державну адміністрацію.
Київський апеляційний господарський суд колегією у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючого, Дідиченко М.А., Руденко М.А., постановою від 21.03.16 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Суд установив порушення відповідачем договірних зобов'язань з оплати підрядних робіт у заявленій до стягнення сумі. При цьому суд визнав, що відсутність надходження бюджетних коштів не звільняє відповідача від обов'язку вчасної оплати прийнятих робіт. В частині стягнення пені апеляційною інстанцією відмовлено у зв'язку з відсутністю такої умови у договорі від 14.09.12 №781/05/14-12. Постанова обґрунтована приписами статей 222, 232 Господарського кодексу України, статей 92, 264, 267, 530, 549, 625, 692, 854 Цивільного кодексу України.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в частині стягнення коштів на задоволення позову скасувати і скерувати справу на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог Товариство посилається на порушення судами приписів статей 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, оскільки за умовами пункту 4.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється за умови отримання бюджетних коштів відповідачем. Товариство вважає, що суди порушивши приписи статей 256, 257, 260, 267 Цивільного кодексу України дійшли помилкового висновку про позовну давність за вимогою щодо стягнення суми боргу.
Від Приватного підприємства «Сінта-Сервіс» отримано відзив на касаційну скаргу у якому Підприємство просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Київської міської державної адміністрації відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.
Судами при розгляді справи установлено, що між приватним підприємством "Сінта-Сервіс", як підрядником та публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", як замовником 14.09.12 укладено договір №781/05/14-12 за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту фонтану "Засновники Києва" на Майдані Незалежності, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Сторони визначили загальну договірну ціну за роботи, що будуть виконані за цим договором у розмірі 751 001, 50 грн. Пунктами 4.1-4.3 договору погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання акта виконаних підрядних робіт сторонами. Розрахунки проводяться у безготівкову вигляді за формою платіжного доручення, після підписання обома сторонами акта виконаних робіт та за умови отримання замовником бюджетних коштів. Оплата передбачена даним договором, здійснюється за умови отримання замовником бюджетних коштів на підставі статей 46-49, 70, 71, 78 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 днів з моменту отримання замовником бюджетних коштів. За умовами пункту 5.1 договору підрядник зобов'язався виконати роботи в строк до 30.11.12 з часу підписання сторонами договору. Судами також установлено, що на виконання умов договору роботи позивачем були виконані вчасно і відповідачем прийняті за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на загальну суму 227 181,84 грн, що не заперечується відповідачем. Крім того, на виконання умов договору між сторонами у справі були підписані довідка про вартість виконаних робіт та акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 до 02.07.15 на вказану вартість підрядних робіт.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" оскаржуються рішення та постанова у справі в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою статті 193 цього Кодексу передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій вірно виходили з того, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду загальні положення про який унормовано Параграфом 1 Глави 61 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до приписів статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили, що, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач повної вартості виконаних позивачем робіт не сплатив. За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми основного боргу, а також суми 3% річних та інфляційних втрат визнається правомірним.
Довід скаржника про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для невиконання відповідачем грошових зобов'язань, визнається неспроможним, оскільки відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. За приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України і частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Інший довід касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності також не може бути підставою для скасування судових актів у справі. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність за приписами статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 названого Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За приписами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій оцінивши зміст акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року і умови пункту 4.1 договору, правомірно визнали, що відповідач повинен був розрахуватись за виконані позивачем у жовтні роботи одразу після їх прийняття за актом - 31.10.12. Отже, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, як і позовна давність за даними правовідносинами почала свій перебіг з 01.11.13.
Поряд з цим, стаття 264 Цивільного кодексу України, унормовує, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. При дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарський суд у кожному випадку установлює, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, ураховуючи, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої убачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Судом апеляційної інстанції установлено, що позов щодо стягнення боргу поданий в межах позовної давності яка, з урахуванням підписаних сторонами актів звірки розрахунків від 03.07.15, перервалась шляхом визнання відповідачем боргу у заявленій сумі. Довід скаржника про те, що акти звірки підписано з боку відповідача не уповноваженою особою спростовується установленим апеляційним судом, йому надавалася оцінка і він був відхилений як необґрунтований. Отже, покликання касаційної скарги визнаються судом неспроможними, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин спору та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.16 у справі №910/29037/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
Головуючий суддя: Т.Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
С. Бакуліна
Сервіси для юристів